It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 49
Гостей: 49
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Екологія » Геофізична екологія

Загальні поняття інформаційно-польової взаємодії
У кінці XVIII ст. після спаду безчинств інквізиції почало відро­ джуватись древнє знання про позаматеріальну субстанцію, з якою могла взаємодіяти людина. Тоді цією проблемою зацікавились гео­ логи, біологи, фізики. У 1807 р. Йоганн Вільгельм Ріттер (1776— 1810), мюнхенський фізик, член Баварської академії наук, позна­ йомився з сенситивом-дослідником Кампетті. Ріттер, спираючись на свій авторитет ученого, довів необґрунтованість звинувачень Кампетті у шарлатанстві й магії. Ріттер виявив, що Кампетті міг отримувати інформацію без лози чи рамки. Учений вперше прихо­ дить до висновку, що тіла, які нас оточують, впливають на нас та на все живе й через інші сили, крім електрики і магнетизму. Після смерті Ріттера майже на два сторіччя зійшла зі сцени ідея існування невідомої сили. Вона, правда, знаходить відображення в поезії Й. Гете, отримала імпульс у теософії О. П. Блаватської (те­ ософія - від грец. гЬеозорЬіа < Шеоз - бог і Борі^а - мудрість; 1) у широкому розумінні - будь-яке містичне вчення, що претендує на розкриття особливих таємниць Бога; 2) містична доктрина Бла­ ватської та її послідовників) і антропософії Рудольфа Штейнера - релігійно-містичному вченні, що на місце Абсолюта ставить лю­ дину, без серйозного наукового обгрунтування використовувалась у практиці геологічного пошуку. Лише у кінці XX ст. наука знову повертається до того, що у свій час вже добре знали в Древньому Єгипті, Індії, Китаї; тобто вчені зупиняються на інформаційно-по­ льовій концепції про взаємодію тіл у природі. Інформаційно-польова (ІП) взаємодія - така ж таємнича за ме­ ханізмом, як і гравітація, проте більш очевидна, ніж гравітація за реальністю свого існування, оскільки гравітація експерименталь­ но перевірена лише у діапазоні 1 см, тобто такий ефект можна по­ яснити тією ж ІП взаємодією.

Будь-яка система має матеріально-інформаційну природу, фор­ муючись у єдності матеріальної та інформаційної основ. Матеріальна основа - це сукупність об’єднаних у системне ціле матеріальних елементів, що дозволяють здійснити комплекс функ­ цій, необхідних для існування і розвитку системи. Основне призна­ чення матеріальної основи - силове, тобто виконання роботи по здійсненню метаболізму (речовинно-енергетично-інформаційного обміну). Інформаційна основа - це нематеріальна сутність, що пов’язує у системне ціле матеріальні елементи системи і забезпечує у просторі й часі впорядкованість системи (включаючи її стійкість і адекватну мінливість). Основне призначення інформаційної основи - управ­ ління процесами роботи, виконуваної системою по здійсненню ме­ таболізму (Мельник, 2003). Виходячи із ідеї системної цілісності Всесвіту, всі складові її еле­ менти за тією чи іншою ознакою, тією чи іншою мірою взаємоді­ ють між собою. Механіка Ньютона охоплює певну область взаємодії, обмежену швидкостями (у), значно меншими швидкості світла (с), тобто зону, де у « с. При швидкостях, близьких до швидкості світла, взаємодія роз­ кривається через загальну теорію відносності Альберта Ейнштей­ на, для якої справедливим вважаються рівняння Е=тсг. Енергія (Е) і маса (га) тут виступають як певні характеристики ма­ терії, с прийняте за константу, рівну швидкості світла (300 тис. км/с), а також стверджується, що у Всесвіті не може бути швидкостей \>с. Останнє твердження не має доказів. Навпаки, недавні дослідження ряду астрофізиків показали, що V може бути значно більше с. Тут V - швидкість інформаційного імпульсу, що характеризує стан ре­ ального об’єкту, однак природа передачі цієї інформації класич­ ною фізикою не розкривається, що породжує постійні дискусії нау­ ковців. Відповідно до моделі світу, пропонованої С. Берковичем, в ос­ нові всього сущого лежить не матерія, а передача інформації. Автор порівнює передачу інформації зі світловою рекламою. На табло в певному порядку спалахують і гаснуть лампочки. Вони нерухомі, але утворений ними малюнок переміщується і ство­ рює ілюзію руху. “Біжить” по табло текст, “летить” чайка, “па­ дають” каскади води, імітуючи Ніагару... Усе це лише ілюзії, по­ роджені вмілою роботою світлодизайнера. “Рух є тільки назва, дана цілому рядові однакових положень, з яких кожне окреме є спокій”, - писав давньогрецький філософ Зе-

нон (бл. 490-430 до н.е.). То може Зенон має рацію: те, що ми вва­ жаємо рухом матерії, є всього лише передача інформації, вмикан­ ня і вимикання у певному порядку якихось “лампочок”? Що відіграє роль лампочок? Щоб відповісти на це питання, Беркович повернувся до уявлень фізиків кінця XIX ст. Коли Максвелл відкрив електромагнітне поле, фізики не сумнівались в тому, що існує середовище поширення елек­ тромагнітних хвиль. Це середовище назвали ефіром. Проте знайти ефір не вдалося: у нього не виявилось ні маси, ні заряду, ні опору, ні інших властивостей, котрі можна було б виміряти будь-якими приладами. У своєму відомому досліді Альберт Майкельсон (1852— 1931) довів, що світло рухається з постійною швидкістю, незалеж­ но від того, чи наближається до спостерігача джерело світла, чи ні. Цей дослід перевернув багато уявлень. Із нього, зокрема, виплива­ ло, що гіпотетичний ефір не захоплюється тілом, яке рухається че­ рез нього (як, наприклад, захоплюється повітря), але в той же час ефірові не можна приписати таку властивість, коли захоплення тілом, що рухаються крізь нього, дорівнює нулю. Теорія ефіру за­ вела науку в “глухий кут”. Ейнштейн, відкинувши уявлення класичної фізики (включаючи теорію ефіру), пояснив факти з абсолютно інших позицій. Із тих пір про ефір намагаються не згадувати. Проте проблеми залиша­ ються, бо якщо немає ефіру, то як же все-таки світло й інші елект­ ромагнітні сигнали рухаються в нескінченому просторі Всесвіту? Фізики зійшлися на тому, що така властивість простору. Але це лише інше формулювання проблеми, а не її розв’язання. Ейнштейн, хоча і відмовився від використання ефіру у своїх те­ оретичних побудовах, проте зовсім не заперечував його існування. Він лише вказав, що ефір “не має властивості руху”. Гіпотеза Берковича пояснює, що ніякі тіла крізь ефір не рухаються, пере­ міщується лише інформація, а відтак питання, чи захоплюється це середовище рухомим тілом, чи не захоплюється не має сенсу. Тобто, немає ніякого парадоксу в тому, що захоплюваність ефіру неможливо описати якою-небудь величиною, включаючи і нульо­ ву. Це середовище “не володіє властивістю руху”. Концепція Берковича дає пояснення, як ті самі одиниці матерії можуть бути і частинками, і хвилями, тобто вона добре узгоджуєть­ ся з теорією корпускулярно-хвильового дуалізму речовини. У гл. 23 йшлося про т. зв. збуджений стан електрона та перехід його з орбіти на орбіту за умови зміни кількості енергії. Фізики дотепер не могли відповісти на запитання, як саме відбувається цей перехід. Здавалося б, електрон повинен переміщатися з орбіти на

орбіту по якійсь траєкторії. Однак рівняння квантової механіки дають інше: електрон ніби зникає з однієї орбіти і знову з’являєть­ ся на іншій. Модель Берковича показує, як саме це відбувається. Електрон дійсно зникає з однієї орбіти і ніби воскресає на іншій. V проміжку він існує не як частинка, а тільки як хвиля. Час транс­ формації електрона всього 10...24 с (Бобильов, 2003). Концепція Берковича задовільно пояснює колосальну різницю в масі (у 1836 разів) заряджених елементарних частинок - протона і електрона - при рівності абсолютної величини заряду, загадку спіну. Беркович, продовжуючи ідею Ейнштейна, намагається ство­ рити концепцію єдиної теорії поля. Проте детальніший розгляд положень концепції Берковича, як і праць цілого ряду вчених щодо інформаційної взаємодії у природі (Дмитриев А. Н., 2001; Мель­ ник Л. Г., 2003; Пригожин И., Стенгерс И., 2001; Шевчук В. Я., 2002), виходить за рамки цього посібника. Тим більше, що погля­ ди цих та ряду інших учених досить дискусійні та відрізняються великою розбіжністю думок. Прикладом намагання “піднятися” над дискусіями про струк­ туру світотворення і вийти на розуміння інформаційної взаємодії є розроблення І. Й. Юзвішиним нового наукового напрямку - “інформаціології”. Ф. Р. Ханцеверов та Г. І. ІІІвебс у кінці XX ст. сфор­ мулювали науковий напрямок - еніологію (від ЕНЮ - абревіатури слів “енергія”, “інформація”, “обмін”). На IV Міжнародному кон­ гресі ’’Еніологія 21 століття” (вересень 2002 р., Одеса) було презен­ товано нове визначення: “Еніологія - це новий науковий підхід у вивченні природних явищ на основі природних законів і концепцій енергоінформаційного та духовного обміну”. Фізичний референт ІП взаємодії пропонується розкрити через аналіз фізичного вакууму (ФВ) - ймовірну протоструктуру і пер­ шооснову нашого життя. Найбільш розробленими напрямками тут є концепції: торсійних полів; меонічна; поля векторного потенціа­ лу фізичного простору та ін. Концепція торсійних полів. Деякі властивості ФВ стали зрозумі­ лими після праць Шипова (1993), Акімова і Шипова (1995) та ряду інших дослідників. Основна відома нині особливість ФВ - наявність торсійних полів різної структури і різних властивостей. Торсійне поле формує класичний спін, що являє собою квантовий аналог кутового моменту обертання. Спін - це власний момент кількості руху мікрочастинки, що має квантову природу і не пов’язаний із рухом частинки як цілого. За напівкласичною теорією Резерфорда-Бора електрони в ато­ мах обертаються по замкнених орбітах навколо позитивно за-

ряджених ядер. Разом із тим електрони здійснюють обертальні рухи навколо власних осей, і з цими внутрішніми рухами пов’язаний певний механічний момент імпульсу, який і називається спіном електрона. Спіновий момент мають також і ядра атомів. Орбітальні та спінові рухи заряджених частинок атомів утворюють мікро­ скопічні струми, які є джерелами магнітного поля речовини. За сучасною квантовою теорією поведінка заряджених частинок в атомах є складнішою, ніж описано вище. Однак важливо те, що ці частинки перебувають у безперервному русі і з цими рухами по­ в’язані механічний та магнітний моменти. Енергія торсійного поля дорівнює нулю, як і потенціал енергії торсійної взаємодії. Торсійне поле переносить інформацію без пе­ ренесення енергії. Крім того, торсійні поля мають інші незвичайні властивості: 1. Віддаленість від джерела не впливає на інтенсивність торсій­ ного поля (не спрацьовує закон зворотних квантів). 2. Торсійне випромінювання має виняткову проникаючу здат­ ність. Природні середовища його не поглинають. Як і гравітаційні, торсійні поля неможливо екранувати. 3. Вони володіють величезною груповою швидкістю - не менше 109 швидкості світла. 4. ФВ - середовище поширення торсійних полів - веде себе по відношенню до них згідно законів голографії. Із цього випливає, що на відміну від електромагнітних і гравітаційних полів, які існу­ ють лише за наявності їх джерела (зарядів і мас), торсійні поля ви­ никають, а також зберігаються і за відсутності спінуючих об’єктів. 5. Будь-яка форма, навіть якщо її маса дорівнює нулю (малю­ нок, фотографія), у результаті збурення її ФВ породжує спінову по­ ляризацію, яка проявляється як торсійне поле. 6. На відміну від електромагнетизму, де різнойменні заряди при­ тягуються, торсійні заряди різного знака відштовхуються, а одна­ кового - притягуються. 7. Торсійні поля володіють пам’яттю. 8. Велика кількість однорідної речовини створює колективне торсійне поле. Ця властивість дозволить у майбутньому дистан­ ційним способом вивчати літосферу Землі й багато інших косміч­ них об’єктів. Експериментально доведено, що при фотографуванні будь-яких об’єктів і поверхні Землі, на фотографії, крім видимого зображен­ ня, завжди існує приховане торсійне зображення, яке може бути виділене шляхом просвічування генератором ізотропних широко­ смугових торсійних випромінювань. При цьому утворюється су-

гіерпозиція всіх вихідних полів. Методом подальшої обробки (про­ пускання через спінові матриці) виявляють поклади нафти, тек­ тонічні розломи тощо. Меонічна концепція. Автор цієї концепції Л. В. Лєсков (1997) уяв­ ляє увесь простір семантичним (від грец. ветапикоз - означальний, змістовий), інформаційним. Він говорить про взаємодію матеріаль­ них об’єктів світу і семантичних, що представлені різновидом кван­ тового чи фізичного вакууму - меоном. Інформаційний обмін роз­ глядається як взаємодія із семантичним потенціалом меона. Лєсков стверджує, що інформаційна потужність меона значна, а також наводить інші його характеристики: меон не підпорядко­ вується закономірностям термодинаміки і теорії відносності; ми­ нуле, сучасне і майбутнє для меона як би синхронні; швидкість пе­ редачі інформації за участю меона значно перевищує швидкість світла; меон піддається безперервним квантовим флуктуаціям і фазовим переходам тощо. Концепція векторного потенціалу фізичного простору. Цю кон­ цепцію запропонував Бауров (1998). Вона розкриває можливу нову взаємодію, відмінну від нині відомих, якою усі об’єкти неживої і живої природи об’єднуються у одне інформаційне поле. Далі, спи­ раючись на ідею поля векторного потенціалу, введену ще Максвеллом, створюється нова теорія фізичного простору, названа ва­ куумом (теорія бюонів).

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальні поняття інформаційно-польової взаємодії» з дисципліни «Геофізична екологія»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Ліцензування банківської діяльності
Омоніми, омофони, оморфми і омографи
Послуги стільникових мереж
Аудит визнання, збереження і технічного стану необоротних активів
Поняття та види цінних паперів


Категорія: Геофізична екологія | Додав: koljan (20.04.2013)
Переглядів: 651 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

also progressive.ua

https://agroxy.com

www.monaliza.kiev.ua