It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 25
Гостей: 25
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Аудит » Аудит у зарубіжних країнах

МЕТОДИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ, ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
ПЛАН
1. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
2. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової звітності.
3. Аудиторська вибірка.
Загальновідомо, що аудит являє собою незалежну перевірку фі-нансової звітності та висловлення думки щодо неї. Основною про-блемою у досягненні цієї мети аудиту — оцінки фінансової звітнос-ті — є вирішення питання, як і на що саме (головне, суттєве) спрямувати роботу аудитора. Це центральне питання методології проведення аудиту. Проте, на жаль, стосовно тлумачення поняття аудиту та його складових у зарубіжній спеціальній літературі та ау-диторській практиці єдиної думки і єдиного підходу немає.
Розмаїття думок зарубіжних аудиторів щодо спрямованості перевірки та оцінки фінансової звітності можна згрупувати за:
— критеріями (М. Бак, Е. Д. Де-Бруін, С. Терлі, Великобританія);
— завданнями (Шотландський Інститут чартерних бухгал-терів);
— напрямами (аудиторська фірма «Мазар», Франція);
— вимогами (аудиторська фірма КРМG, Німеччина);
— передумовами і напрямами (Дж. Робертсон, США);
— підходами (Рой Додж, Великобританія).
Який же з перелічених підходів розкриває сутність поставленої проблеми? Виходячи з тлумачення понять, що розглядаються, за словниками І. Даля, С. Ожегова, стосовно аудиту вони означають:
критерії — мірило оцінки, за допомогою якого можна визна-чити відповідність звітності заздалегідь установленим нормам, правилам, показникам;
завдання — деталізують головну мету аудиту, відображаючи його складові;
напрями — характеризують направленість аудиторської пере-вірки, тобто вказують, на перевірку яких об’єктів аудитор спря-мовує свої дії (система бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю тощо);
вимоги — можна розуміти двояко: як умови, що їх мають обов’язково дотримуватися під час проведення аудиту, правила і вимоги до самого аудитора; як правила складання фінансової зві-тності клієнта;
підходи — це сукупність способів та прийомів, за допомогою яких аудитор здійснює перевірку фінансової звітності, вирішує певні завдання;
передумови — являють собою події, факти, інформацію, які ви-никають до проведення аудиту, й існують незалежно від нього.
Як бачимо, жодне з цих понять не розкриває повністю сутнос-ті проблеми. Найчастіше в спеціальній літературі, а особливо на практиці, вживається поняття «критерії», і воно найповніше від-повідає внутрішньому змісту проблеми, що розглядається. Проте це поняття більшою мірою стосується оцінки звітності як у ході перевірки її, так і, особливо на кінцевому етапі — при вислов-ленні думки щодо неї. Але перш ніж це зробити, слід чітко ви-значити, за якими ознаками здійснювати оцінку.
У зв’язку з цим доцільно, на нашу думку, використовувати ще одне поняття — «ознаки». Це прикмети, показники, за якими ау-дитор перевіряє фінансову звітність і робить висновок, чи відпо-відає вона встановленим вимогам.
За кожною певною ознакою перевірки оцінка здійснюється згідно з критеріями, що відповідають їй. Тому аудиторська пере-вірка фінансової звітності має здійснюватись через оцінку її за певними ознаками і критеріями, що відповідають їй. Їх склад у різних авторів неоднаковий (табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1
СКЛАДОВІ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

з/п Перелік
складових Автор і назва складової
Г. Бак,
Є.Де-Бруін Шот-ланд-ський Інститут чар-тер-них бух-гал-терів-екс-пер-тів Ауди-торська фі-рма «Ма-зар» (Фран-ція) Ауди-торська фі-рма KPMG (Німе-ччина) Дж. Робертсон (США) Рой Додж
(Вели-ко-брита-нія) Рекомендовані автором
Критерії За-вдан-ня Напрями Вимо-ги Передумови
і напрями Підхо-ди Ознаки,
критерії
1 Повнота + + – – – + +
2 Точність + – – – – – –
3 Оцінка + + – – + – +
Закінчення табл. 2.3.1

з/п Перелік
складових Автор і назва складової
Г. Бак,
Є.Де-Бруін Шот-ланд-ський Інститут чар-тер-них бух-гал-терів-екс-пер-тів Ауди-торська фі-рма «Ма-зар» (Фран-ція) Ауди-торська фі-рма KPMG (Німе-ччина) Дж. Робертсон (США) Рой Додж
(Вели-ко-брита-нія) Рекомендовані автором
Критерії За-вдан-ня Напрями Вимо-ги Передумови
і напрями Підхо-ди Ознаки,
критерії
4 Межі облікового періоду + – – – – – –
5 Права й обов’язки + – – – – + –
6 Відкритість даних + – – – – – –
7 Фактична наяв-ність – + – – + – +
8 Належність – + – – – – +
9 Правильність ві-дображення – + – – – – +
10 Законність – – + + + + +
11 Правдивість і достовірність – – + – + – –
12 Відображення реального стану (реальність) – – + – + + –
13 Одержання не-обхідних роз’яснень і підтверджень – – – + – – –
14 Класифікація і пояснення ста-тей звіту – – – + – – –
15 Об’єктивність – + – – + – –
16 Оцінка і розподіл – – – – – + –
17 Подання і розкриття – – – – – + –
18 Обережність – – – – – – +
19 Постійність – – – – – – +
20 Відповідність – – – – – – +
Щодо критеріїв оцінки звітності в найзагальніших рисах слід звернути увагу на такі моменти. За результатами аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор мусить дати аудиторсь-кий висновок. Залежно від результатів аудиторської перевірки він може бути безумовним, умовним (з багатьма різновидами) або відмовою від думки.
Завданням і обов’язком аудитора не є підтвердження абсолю-тної точності всіх бухгалтерських записів і регістрів. Виявлені недоліки, неточності, помилки аудитор розрізняє як суттєві (що значною мірою впливають на показники фінансової звітності або змінюють фінансовий результат на протилежний — прибуток на збиток, і навпаки) і несуттєві (які, виходячи з зарубіжного досві-ду, становлять 4—5% від загального результату фінансової звіт-ності).
Ураховуючи особливості розвитку ринкової економіки в Україні, Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні», а та-кож зарубіжний досвід, на нашу думку, до ознак і критеріїв оцін-ки фінансової звітності слід віднести такі:
повноту — перевірку відображення всіх активів і пасивів під-приємства в повному обсязі. Аудитор має впевнитись, що в бала-нсі клієнта показані всі активи і зобов’язання;
оцінку — вивчення оцінки активів і пасивів протягом року згідно з прийнятою обліковою політикою (зокрема за методами оцінки), обраною підприємством на початку звітного періоду. Наприклад, аудитор перевіряє застосування методів оцінки това-рно-матеріальних запасів, зокрема методу середньозваженої вар-тості, FIFO, LIFO тощо;
фактичну наявність — контроль реального існування відо-бражених у балансі активів і пасивів. Так, у вартість основних за-собів може бути включена вартість списаних чи ліквідованих об’єктів; на балансі підприємства не повинна обліковуватися го-това продукція, реалізована покупцям;
належність — перевірка того, чи всі активи і пасиви, показа-ні в балансі, належать підприємству, яке перевіряється. Іноді в складі власних основних засобів можуть бути відображені орен-довані основні засоби, а в складі власних матеріальних запасів — матеріали на відповідальному зберіганні;
правильність відображення — визначення правдивості, точ-ності, об’єктивності відображення становища підприємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності.
Інформація, не передбачена звітними формами, наприклад події, що відбулися після дати складання звітності (стихійне лихо, втрата постійного клієнта або неплатоспроможність йо-го), які можуть суттєво вплинути на подальше становище під-приємства (поставити під загрозу його діяльність тощо), пови-нна міститись у пояснювальній записці до фінансової (бухгалтерської) звітності. Перевірка точності та об’єктивності відображення може полягати у: дослідженні правильності об-ліку результатів переоцінки основних засобів та інших матері-альних цінностей; правильності розподілу запасів на категорії; правильності класифікації дебіторів (чи виділені окремі дебі-тори, які не погасили заборгованості протягом періоду, що перевищує один рік) тощо;
законність — контроль дотримання підприємством при ве-денні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності норм чинного законодавства і нормативних документів; визна-чення складу собівартості продукції; розрахунок податку на до-дану вартість та інші операції, що стосуються господарсько-фінансової діяльності підприємства;
обережність — перевірка обов’язковості обліку дійсних витрат, реальних надходжень і витрат, що передбачаються. Перевіряючи фінансову звітність за критерієм обережності, аудитор повинен, наприклад, установити, чи створено резерв з безнадійних боргів, що передбачаються на майбутній період, а також на незавершену безнадійну судову справу тощо;
постійність — перевірка дотримання обраної підприємст-вом облікової політики, а також безперервності функціонуван-ня його. Для підприємств і аудиторів України це дещо новий критерій. Але його слід брати до уваги, оскільки він дуже важ-ливий і відповідає вимогам міжнародних стандартів обліку. Так, перевіряючи безперервність функціонування підприємст-ва, аудитор має впевнитись, що підприємство буде функціону-вати у найближчому майбутньому, наприклад за законодавст-вом Великобританії один рік після дати складання балансу або протягом шести місяців після видачі аудиторського висновку;
відповідність (у зарубіжній літературі «періодизація») — вивчення облікових записів та даних фінансової звітності з по-гляду належності до звітного періоду, що перевіряється. Так, деякі підприємства з метою поліпшення показників фінансових результатів відносять до звітного періоду реалізацію продук-ції, яка відбулася на початку наступного звітного періоду, або навпаки, незареєстровані заборгованості поточного року пере-носять на наступний рік. Подібні дії не тільки викривляють ре-альне фінансове становище, а й впливають на суму податків бюджету.
Такі ознаки і критерії, як точність, об’єктивність, правдивість, достовірність охоплені ознакою і критерієм «правильність відо-браження», межі облікового періоду — «відповідність», права й обов’язки — «належність», класифікація і пояснення статей звіту охоплюються переліченими вище критеріями.
Запропонований перелік ознак та критеріїв оцінки аудито-ром фінансової звітності є основою для визначення:
а) методів і прийомів аудиту в цілому;
б) методів та прийомів, які найбільше підходять для переві-рки за певною ознакою чи критерієм;
в) методів і прийомів залежно від об’єктів аудиту (напри-клад, основні засоби слід перевірити насамперед за такими ознаками і критеріями: повнота, фактична наявність, належність, оцінка);
г) методів і технічних прийомів, які найбільш доцільно (ефективно) використовувати під час перевірки певного об’єкта аудиту.
Методи і технічні прийоми визначені в спеціальній вітчиз-няній (М. Білуха, Б. Валуєв, Л. Крамаровський та ін.) і зарубі-жній літературі. Особливо слід відзначити ґрунтовну класифі-кацію їх М. Білухою. Ці методи і прийоми широко апробовані в практиці проведення ревізії, контролю, а також аудиторсь-кими фірмами. До них належать: аналіз, синтез, спостережен-ня, інвентаризація, контрольні заміри, експертиза, документа-льна перевірка тощо (табл. 2.3.2).
У міжнародних нормативах з аудиту та в зарубіжній спеціаль-ній літературі викладено специфічні методи і прийоми аудиту, які широко застосовуються у світовій практиці, але маловідомі у нас або мають інше тлумачення і особливості застосування в ау-диті. Це такі методи, як опитування, інспекція, запит, аналітич-ний огляд, та прийоми — вибіркова перевірка, анкетування, тес-тування тощо.
Розглянемо стисло характерні риси перелічених методів і прийомів.
Метод опитування передбачає отримання письмової та усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників під-приємства — його керівника, управлінців, менеджерів, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.
Таблиця 2.3.2
МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
ЗА ВСТАНОВЛЕНИМИ ОЗНАКАМИ І КРИТЕРІЯМИ
Метод і прийом Ознака і критерій
Повнота Оцінка Фактична наявність Належність Правильність відображення Законність Обережність Постійність Відповідність
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Методи Опитування – – + + + – + + –
Спостереження – + + + + + – + –
Інспекція + – + – – – – – –
Запит – – + + – + – + +
Підтвердження + + + + + + + + +
Аналітичний огляд – – – + + – + + –
Вивчення + – + – + – – + –
Узагальнення + + + + + + + + +
Прийоми Інвентаризація + – + – – – – – –
Контрольні заміри + – + – – – – – –
Технологічний контроль + – + – – – – – –
Підрахунок – – + – – – – – –
Експертиза – – + – – + – – –
Експеримент + – – – – + – – –
Документальна перевірка + + – + + + + + +
Статистичні дослідження – + – – + – – + +
Вибіркова пере-вірка + + + + + + + + +
Анкетування – – + + – – + – +
Тестування + + + + + + + + +
Контрольні листи + – + – – – – + –
Прийоми економіко-математичних методів – – – – + + – + –
Метод інспекції в зарубіжній літературі та практиці (зокрема, у Великобританії) передбачає перевірку фізичної наявності мате-ріальних активів, необхідність їх для господарської діяльності клієнта, а також перевірку відповідних облікових записів, розра-хунків тощо.
Запит — метод, котрий деякою мірою застосовується в Укра-їні. Письмовий запит може надсилатись до банку, що обслуговує підприємство (про підтвердження залишку грошей на рахунках), або дебіторам і кредиторам. У зарубіжній практиці запит до бан-ку надсилається за стандартною формою «Стандартний лист-заявка на банківський звіт для цілей аудиту», в якому містяться питання, що цікавлять аудитора. Крім того, широко використову-ється запит до юриста, який веде справи підприємства-клієнта (про наявність чи відсутність судових справ, законність укладе-них контрактів тощо).
Метод аналітичного огляду не зводиться лише до аналізу показників фінансової звітності підприємства, а тим більше не до традиційного аналізу через порівняння фактичних даних з дани-ми попереднього звітного періоду чи плановими (бюджетними) показниками. Мета і завдання аналітичного огляду значно шир-ші. Так, аудитор визначає тенденції, перспективи діяльності під-приємства-клієнта не тільки за даними його фінансової звітності, а й за результатами діяльності інших споріднених підприємств цієї галузі. І якщо багато підприємств галузі зазнали банкрутства в економічних умовах, що склалися, то не виключено, що теж саме може статись і з підприємством, що перевіряється. Існують й інші напрями аналітичного огляду.
Прийом вибіркової перевірки в зарубіжній практиці на від-міну від нашого традиційного розуміння його має іншу техніку застосування (наприклад, з сукупності дебіторської заборговано-сті перевіряють тільки ті суми, які перевищують визначену межу їх значення). У вітчизняній же практиці беруть на вибір певний місяць або певну частину кожного місяця.
Прийом анкетування — це один із прийомів опитування. Він полягає в отриманні від службовців підприємства та третіх осіб відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.
Прийом тестування є найпоширенішим у зарубіжній практиці аудиту. У своїх робочих паперах (документах) аудитор сам дає відповіді у формі «так» або «ні» за певним переліком питань на кожному етапі аудиторської перевірки чи з кожного об’єкта ау-диту. Тести аудиторського контролю досить різноманітні: неза-лежні, на відповідність, наскрізні, спрямовані тощо.
Широко застосовувані в нашій практиці методи і прийоми розглядати тут немає потреби.
Виходячи з викладеного, в табл. 2.3.2 (графа 1) наведено зага-льний перелік методів і прийомів проведення аудиту. Але для практичної роботи аудитора їх недостатньо. Він мусить знати, які конкретні методи і прийоми доцільно застосовувати для оцінки звітності за певними ознаками та критеріями. У графах 2—10 за-значені методи і прийоми аудиту, які, на нашу думку, можуть бу-ти застосовані під час перевірки фінансової звітності за певними ознаками та критеріями.
Подальший вибір методів і прийомів аудиту за ознаками та критеріями щодо об’єктів перевірки та найефективніших з них є проблемою окремих етапів проведення аудиту — перевірки акти-вів, капіталу, зобов’язань, отримання прибутку тощо.
Аудиторська вибірка. Для скорочення обсягу робіт та змен-шення їх вартості, аудитори часто використовують аудиторську вибірку. Аудитори перевіряють лише деяку частину всієї сукуп-ності даних та екстраполюють отримані результати так, щоб сфо-рмувати свою думку за сукупністю в цілому. Вибіркова перевірка ніколи не дає повної впевненості в надійності результатів, що пов’язано з постійним існуванням елементів аудиторського ризику.
Якщо аудитор приймає рішення про проведення вибіркового дослідження, він повинен врахувати таке:
1) головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійсни-ти, застосовуючи вибірку;
2) відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;
3) характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітності, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослідження інформації.
Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосу-вання двох видів методик:
1) методики статистичної вибірки;
2) методики вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка).
Статистична вибірка передбачає використання теорії статис-тики при виборі одиниць і генеральної сукупності. У свою чергу, статистична вибірка може підрозділятись на відбір ознак та змін-них. Методика відбору ознак використовується для визначення наявності окремих ознак у генеральній сукупності і частіше за все застосовується за системної перевірки контролю. При цьому фактична величина окремих елементів, що аналізуються, не має першочергового значення.
Методика відбору змінних здебільшого використовується для аналізу кількості або величин змінних генеральної сукупності і може застосовуватись для визначення грошового виразу будь-яких виявлених помилок.
Методика відбору зразків з використанням професійного судження передбачає застосування суб’єктивних оцінок ауди-тора. Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи.
У процесі аудиторської вибірки необхідно забезпечити, щоб кожна відібрана одиниця була характерним представником усієї генеральної сукупності, мала однакові шанси бути відібраною та щоб отримані результати можна було поширити на всю сукуп-ність у цілому. Інакше вибірка буде неефективною.
В окремих випадках початкова сукупність може бути розділе-на на дві окремі підсукупності, одна з яких перевіряється повніс-тю, тобто суцільним методом, а інша з використанням вибірки.
Ефективність вибірки може зменшуватись з двох основних причин:
— необ’єктивності відбору;
— необ’єктивності сукупності.
Необ’єктивність відбору можна значно знизити шляхом засто-сування випадкової вибірки, тобто такої, коли кожен елемент су-купності має однакові шанси відбору. Навіть якщо метод відбору нестатистичний, одиниці повинні братися наугад, довільно.
Оцінка необ’єктивної сукупності вимагає врахування завдань перевірки й особливостей сукупності, з якої слід зробити відбір. Наприклад, під час перевірки завищення сум у звітності головне завдання аудитора — впевнитись у тому, що всі записи в обліко-вих регістрах є реальними.
У разі перевірки на завищення показників ситуація є більш складною, оскільки сама повнота бухгалтерської документації ставиться під сумнів і вона не може використовуватись як надій-не джерело інформації.
На обсяг вибірки найбільше впливають рівень ризику невияв-лення та ризику контролю.
Існують різноманітні методики вибірки:
— Довільний відбір: йому часто надається перевага, проте він вимагає тривалого часу й затрат.
— Систематичний відбір: є грубим наближенням до довільно-го відбору. При цьому необхідно: визначити обсяг вибірки та об-сяг (межі) сукупності; вибрати довільну точку відліку; застосува-ти інтервал, визначений для даної сукупності.
— Монетарна відбірка — це специфічна форма систематично-го відбору одиниць, за якої елементом вибірки є грошова одини-ця, а не окрема операція чи залишок.
— Відбір групи — при цьому аудитор розглядає групи опера-цій. Цей метод використовується рідко, оскільки не забезпечує перевірки по всій сукупності.
— Безсистемний відбір — це відбір без застосування будь-якого загальноприйнятого методу забезпечення довільності від-бору, але передбачає намагання усунути необ’єктивність під час відбору. Це найшвидший і найдешевший метод вибірки.
— Комп’ютерний відбір — передбачає використання спеціа-льних комп’ютерних програм для аудиторської вибірки. Відбір одиниць сукупності здійснюється автоматично.
Рекомендована література
1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессио-нальных бухгалтеров (1999). — М.: ICAR, 2000. — С. 179—209.
2. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. — С. 86—93, 200—222.
3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 357—388.
4. Аудит Монтгомери / Ф. Л. Дефлиз, Г. Р. Дженик, В. М. О’Рейли, М. Б. Хирш / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — С. 241—285.
5. Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Пет-рик, В. Савченко и др.; под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — С. 13—16.
6. Робертсон Дж. Аудит / Пер. с англ. — М.: КРМG; Контакт, 1993. — С. 31—45.
7. Скобара В. В. Аудит: методология и организация. — М.: Дело и Сервис, 1998. — С. 16—89.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ, ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ» з дисципліни «Аудит у зарубіжних країнах»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ГРОШОВОГО РИНКУ
СТАДІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РУХУ КРЕДИТУ. ПРИНЦИПИ КРЕДИТУВАННЯ
Аудиторські процедури: зміст і послідовність проведення
. ВИМОГИ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ДО ОКРЕМИХ ЕТАПІВ І ПРОЦЕСІВ СТВО...
Системи передачі даних


Категорія: Аудит у зарубіжних країнах | Додав: koljan (20.02.2011)
Переглядів: 2545 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

также читайте

www.ry-diplomer.com

https://bestseller-sales.com