It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 38
Гостей: 38
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...

В умовах переходу до ринкових відносин виникає потреба резер-
вувати засоби в зв’язку з проведенням ризикованих операцій і, як на-
слідок цього, — у зв’язку з втратою доходів. Тому при використанні
чистого прибутку організація вправі створювати фінансовий резерв,
тобто ризиковий фонд.
Крім покриття можливих збитків від господарських ризиків
фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати
з розширення виробництва і соціального розвитку, на розробку і
впровадження нової техніки і технології, приріст власних оборот-
186
них коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені со-
ціально-економічним розвитком колективу.
З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибут-
ку може бути спрямована на благодійні цілі, на надання допомоги
театральним колективам, організацію художніх виставок й інші по-
треби.
Отже, наявність чистого прибутку, що створює стимулюючі умо-
ви господарського розвитку підприємств і організацій при переході
до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширен-
ня їх комерційної діяльності.
Контрольні питання
1. Значення прибутку в діяльності організації.
2. Поняття рентабельності та її зв’язок із прибутком. Ваше розумін-
ня факторів росту рентабельності в сучасних економічних умовах.
3. Структура витрат на виробництво й реалізацію продукції.
4. Вплив цін на розмір виручки від реалізації і на прибуток підприє-
мства. Поняття вільних і регульованих цін.
5. Склад валового прибутку організації. Способи розрахунку пла-
нового прибутку.
6. Визначення “ефекту виробничого важеля”.
7. Механізм розподілу прибутку в умовах сучасної системи оподат-
ковування.
8. Визначення поняття “чистий прибуток” і його значення для орга-
нізації.
187
Розділ 9
ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ
УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ
КОШТАМИ 0ОРГАНІЗАЦІЙ
Оборотні кошти, кругообіг оборотних коштів, класифікація
оборотних коштів, норма оборотних коштів; виробничі за-
паси, поточний запас, страховий запас, транспортний запас,
технологічний запас; ненормовані оборотні кошти, власні
оборотні кошти, прибуток; стійкі пасиви, позикові засоби,
кредиторська заборгованість; оборотність оборотних коштів,
коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, загальна
оборотність, приватна оборотність
9.1. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Кожна організація, що здійснює господарську діяльність, повин-
на мати оборотні кошти (оборотний капітал), що забезпечують
безперебійний процес виробництва і реалізації продукції. Оборотні
кошти суб’єктів господарювання беручи участь у кругообігу засобів
ринкової економіки, становлять органічно єдиний комплекс. Обо-
ротні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди
і фонди обертання. Поняття оборотних коштів визначається їх еко-
номічною сутністю, необхідністю забезпечення відтворювального
процесу, що включає як процес виробництва, так і процес обігу.
Оборотні кошти організації, беручи участь у процесі виробництва
і реалізації продукції, роблять безупинний кругообіг. При цьому вони
переходять зі сфери обігу у сферу виробництва і назад, приймаючи
послідовно форму фондів обертання й оборотних виробничих фондів.
Таким чином, проходячи послідовно три фази, оборотні кошти
змінюють свою натурально-речовинну форму.
188
У першій фазі (Г-Т) оборотні кошти, що мають спочатку форму
грошей, перетворюються у виробничі запаси, тобто переходять зі
сфери обертання у сферу виробництва. У другій фазі (Т...В...Т1) обо-
ротні кошти беруть участь безпосередньо у процесі виробництва і
набувають форми незавершеного виробництва, напівфабрикатів і
готових виробів. Третя фаза кругообігу оборотних коштів (Т1-Д1)
відбувається знову у сфері обертання. У результаті реалізації гото-
вої продукції оборотні кошти перебирають знову форму грошей.
Різниця між грошовим виторгом, що надійшов, і на початку витра-
ченими коштами (Д1-Д) визначає розмір грошових нагромаджень під-
приємств. Таким чином, роблячи повний кругообіг (Д-Т...В...T1-Д1),
оборотні кошти функціонують на всіх стадіях паралельно в часі, що
забезпечує безперервність процесу виробництва і обертання. Кругообіг
оборотних коштів являє собою органічну єдність трьох його фаз.
На відміну від основних засобів, що неодноразово беруть участь
у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в од-
ному виробничому циклі і цілковито переносять свою вартість на
знову виготовлений продукт.
Класифікація оборотних коштів. Оборотні кошти організації за
джерелами їх формування поділяються на: власні і позикові (притяг-
нуті). Власні засоби організацій з розвитком підприємницької діяль-
ності й акціонування відіграють визначальну роль, тому що забезпе-
чують фінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта госпо-
дарювання. Власні оборотні кошти приватизованих підприємств
перебувають у їх цілковитому розпорядженні. Підприємства мають
право їх продавати, передавати іншим суб’єктам господарювання,
громадянам, здавати в оренду тощо.
Позикові засоби, залучені головним чином у вигляді банківських кре-
дитів, покривають додаткову потребу організації в коштах. При цьому
головним критерієм умов кредитування банком служить надійність
фінансового стану організації й оцінка її фінансової стійкості.
Розміщення оборотних коштів у відтворювальному процесі поді-
ляє їх на оборотні виробничі фонди і фонди обертання. Оборотні ви-
робничі фонди функціонують у процесі виробництва, а фонди обертан-
ня — у процесі обігу, тобто реалізації готової продукції і придбання
товарно-матеріальних цінностей. Оптимальне співвідношення цих
фондів залежить від найбільшої частки оборотних виробничих
фондів, що беруть участь у створенні вартості. Обсяг фондів обертан-
ня повинен бути достатнім, і не більшим за той, що потрібен для за-
безпечення чіткого і ритмічного процесу обігу.
189
Виходячи з принципів організації і регулювання оборотні кошти
поділяються на: нормовані і ненормовані. Нормовані оборотні кош-
ти кореспондуються з власними оборотними коштами, тому що да-
ють можливість розрахувати економічно обґрунтовані нормативи з
відповідних видів оборотних коштів. Ненормовані оборотні кошти є
елементом фондів обертання. Управління цією групою оборотних
коштів спрямоване на запобігання необґрунтованого їх збільшення,
що служить важливим фактором прискорення оборотності оборот-
них коштів у сфері обертання.
Управління оборотними коштами тісно пов’язане з їх складом і
розміщенням. У різних суб’єктів господарювання склад і структура
оборотних коштів неоднакові, тому що залежать від форми власності,
специфіки організації виробничого процесу, взаємин з постачальни-
ками і покупцями, структури витрат на виробництво, фінансового
стану й інших факторів. Стан, склад і структура виробничих запасів,
незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індика-
тором комерційної діяльності підприємства. Визначення структури і
виявлення тенденцій зміни елементів оборотних коштів дають мож-
ливість прогнозувати параметри розвитку підприємництва.
Найважливішим елементом управління оборотними коштами є
науково обґрунтоване їх нормування. За допомогою нормування обо-
ротних коштів визначається загальна потреба суб’єктів господарю-
вання у власних оборотних коштах. Правильне обчислення цієї по-
треби має велике економічне значення, тому що встановлюється по-
стійно необхідна мінімальна сума коштів, що забезпечує стійкий
фінансовий стан підприємства.
Основні принципи нормування оборотних коштів коректують-
ся залежно від змін умов господарювання, розвитку акціонування,
а, отже, самофінансування і самооплатності. Нормування оборот-
них коштів здійснюється в кожній організації відповідно до кошто-
рисів витрат на виробництво і невиробничі потреби, бізнес-плану,
що відбиває всі сторони комерційної діяльності. Тим самим забез-
печується взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, обо-
в’язкових для успішної підприємницької діяльності.
У процесі нормування оборотних коштів розробляються норми
і нормативи. Норма оборотних коштів — це відносна величина, що
відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу за-
пасів товарно-матеріальних цінностей. Норми оборотних коштів
залежать від норм витрати матеріалів у виробництві, норм зносо-
190
стійкості запасних частин та інструментів, тривалості виробничо-
го циклу, умов постачання і збуту, часу додання деяким матеріалам
певних властивостей, необхідних для виробничого споживання, та
ще від низки інших факторів.
Норми оборотних коштів за відносно незмінних економічних
умов — довгострокової дії. Потреба їх уточнення обумовлена істот-
ними змінами технології й організації виробництва, номенклатури
виробів, змісту бізнес-плану, зміною цін, тарифів і інших показників.
Норматив оборотних коштів — це необхідна мінімальна сума
коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства. Нор-
мативи оборотних коштів визначаються з урахуванням потреби в
коштах, як для основної діяльності, так і для капітального ремонту
(здійснюваного власними силами) житлово-комунального господар-
ства, підсобних та інших господарств, що не відносяться на само-
стійний баланс.
Якщо норми оборотних коштів можуть бути встановлені на
відносно тривалий період, то нормативи розраховуються на кожен
конкретний період (рік, квартал). Нормативи оборотних коштів виз-
начаються як добуток суми одноденної витрати чи випуску і норми
по відповідних видах оборотних коштів.
Одноденна витрата чи випуск на підприємствах з рівномірно на-
ростаючим упродовж року обсягом виробництва обчислюється за
даними кошторису витрат IV кв. наступного року. Це зумовлюється
тим, що обчислений норматив оборотних коштів діє на кінець пла-
нованого періоду (року, кварталу) і повинен забезпечити потреби
виробництва на початок наступного періоду. Лише в умовах сезон-
ного характеру виробництва одноденна витрата обчислюється за
кошторисом витрат кварталу з мінімальним обсягом виробництва,
позаяк понадмінімальні потреби покриваються за рахунок позико-
вих коштів.
Нормування оборотних коштів повинне забезпечити оптимальну
величину всіх складових елементів нормованих оборотних коштів.
9.2. ОПТИМІЗАЦІЯ КОШТІВ
Виробничі запаси — це комплексна група, що включає сировину,
основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні
частини, малоцінні і швидкозношувані предмети. Через неоднорідний
191
характер функціонування їх у процесі виробництва методи нормуван-
ня окремих елементів виробничих запасів неоднакові.
Нормування оборотних коштів у запасах сировини, основних ма-
теріалів і купованих напівфабрикатів. Норматив оборотних коштів
по даній групі обчислюється на підставі середньоденної їх витрати (Р)
і середньої норми запасу в днях. Середня норма оборотних коштів, у
свою чергу, визначається як середньозважена величина (виходячи з
норм оборотних коштів на окремі види чи групи сировини, основ-
них матеріалів і купованих напівфабрикатів та їх одноденних витрат).
У нормі оборотних коштів кожного виду чи однорідної групи ма-
теріалів враховується час перебування в поточному (Т), страховому
(С), транспортному (М), технологічному (А) запасах, а також час,
необхідних для вивантаження, доставки, приймання і складування
матеріалів (Д). Таким чином, норматив оборотних коштів запасів
сировини, основних матеріалів і купованих напівфабрикатів (Н) виз-
начається за формулою
Н = Р (Т + С + М + А + Д).
Поточний запас — основний вид запасу, тому норма оборотних
коштів у поточному запасі є основною визначальною величиною
всієї норми запасу в днях. На розмір поточного запасу впливає пе-
ріодичність постачань матеріалів за договором з постачальниками
(цикл постачання), а також обсяг їх споживання у виробництві.
Якщо в договорах не зазначені конкретні терміни постачань, се-
редній цикл постачання визначається на підставі фактичних даних
про надходження матеріалів попереднього року. У цьому випадку
середній інтервал між постачаннями може бути визначений як се-
редньоарифметична чи середньозважена величина, що залежить від
відсутності чи наявності різких коливань у термінах і обсягах по-
стачань.
Норма оборотних коштів у поточному запасі приймається, як
правило, у розмірі 50 % середнього циклу постачання, що обумов-
лено постачанням матеріалів кількома постачальниками й у різний
термін.
Страховий запас — другий за обсягом вид запасу, що визначає
загальну норму. Страховий, або гарантійний — запас, необхідний
на кожному підприємстві для гарантії безперервності процесу ви-
робництва у випадках порушень умов і термінів постачань матері-
алів постачальниками чи транспортом, відвантаження ними неком-
плектних партій.
192
Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50 % поточ-
ного запасу, але може бути і менше — залежно від місця розташуван-
ня постачальників і зменшення ймовірності перебоїв у постачаннях.
Транспортний запас створюється на період розриву між терміном
вантажообігу і документообігу. При постачанні матеріалів на да-
лекі відстані термін оплати розрахункових документів випереджає
термін прибуття матеріальних цінностей. На час перебування мате-
ріалів у дорозі після оплати розрахункових документів у покупця
виникає потреба у коштах.
Транспортний запас не створюється у тих випадках, коли термін
одержання матеріалів збігається з терміном оплати розрахункових
документів чи випереджає його.
Технологічний запас створюється на період часу для підготовки ма-
теріалів до виробництва, включаючи час на аналіз і лабораторні вип-
робування. Враховується технологічний запас у загальній нормі в
тому випадку, якщо він не є складовою процесу виробництва. При-
міром, при підготовці до виробництва деяких видів сировини і мате-
ріалів потрібен час на підсушування, розігрів, розмел, відстій, дове-
дення до визначених концентрацій тощо.
Час, потрібний на вивантаження, доставку, приймання і складуван-
ня матеріалів, приймається також у розрахунок норми запасу по си-
ровині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах. Норми
цього часу встановлюються по кожній операції за середнім обсягом
постачання виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом прове-
дення хронометражу.
Норматив у цілому по сировині, основних матеріалах і купованих
напівфабрикатах, що відбиває загальну потребу в оборотних кош-
тах по цій складовій виробничих запасів, обчислюється шляхом підсу-
мовування норм оборотних коштів у поточному, страховому, транс-
портному, технологічному запасах, а також на вивантаження, достав-
ку, приймання, складування, — і множення отриманої загальної
норми на одноденну витрату по кожному виду чи по групах мате-
ріалів.
Нормування оборотних коштів у запасах допоміжних матеріалів.
Номенклатура допоміжних матеріалів на підприємствах, як прави-
ло, велика, але не всі їх види використовуються у великих кількос-
тях. У зв’язку з цим допоміжні матеріали поділяються на дві групи.
До першої з них, що включає основні види (не менш 50 % загаль-
ної суми річних витрат) допоміжних матеріалів, норми оборотних
193
коштів визначаються методом прямого рахунку, так само, як і по
сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах.
Норми оборотних коштів другої групи допоміжних матеріалів, що
витрачаються в незначних кількостях, розраховуються спрощено.
Середній фактичний залишок цих матеріалів у звітному році (за ви-
нятком непотрібних, зайвих) варто поділити на одноденну суму їх
витрат у попередньому році.
Норматив оборотних коштів у цілому по групі допоміжних мате-
ріалів визначається як добуток одноденних їх витрат у виробництві
на загальну норму запасу у днях.
Нормування оборотних коштів у запасах палива. Норматив вста-
новлюється аналогічно нормативу сировини, основних матеріалів і
купованих напівфабрикатів, тобто виходячи з норми запасу у днях і
одноденних витрат як на виробничі, так і на невиробничі потреби.
Норматив обчислюється з усіх видів палива (технологічного, енер-
гетичного і невиробничого), за винятком газу. Якщо підприємство
переведене на газ, то створюються страхові запаси твердого чи рідко-
го палива.
Нормування оборотних коштів у запасах тари. Норматив оборот-
них коштів визначається залежно від джерел надходження і способу
використання тари. Розрізняється тара купована і власного вироб-
ництва, поворотна і неповоротна. По купованій тарі, призначеній для
запаковування готової продукції, норма оборотних коштів установ-
люється так само, як по сировині, основних матеріалах і купованих
напівфабрикатах, виходячи з інтервалів постачань. По тарі власно-
го виробництва, вартість якої врахована в ціні готової продукції, нор-
ма запасу визначається часом від виготовлення тари до запакуван-
ня в неї продукції, призначеної до відвантаження. По тарі, що над-
ходить з матеріалами і не повертається постачальникам, норма
оборотних коштів залежить від часу перебування тари під цими ма-
теріалами. Якщо ця тара підлягає подальшому використанню, то вра-
ховується також час, потрібний на ремонт, сортування і підбір партій
тари. По поворотній тарі норма оборотних коштів складається з часу
одного обороту тари, що включає період з моменту оплати тари з ма-
теріалами до здачі документів у банк на відвантажену назад поста-
чальнику тару.
Норматив оборотних коштів по тарі в цілому дорівнює сумі до-
бутків одноденного обороту (витрат) тари за видами на норму запа-
су у днях.
194
Нормування оборотних коштів на запасні частини для ремонту.
Нормування проводиться залежно від груп устаткування. До пер-
шої групи відноситься устаткування, на яке розроблені типові нор-
ми оборотних коштів по запасних частинах. До другої — велике, уні-
кальне, у тому числі імпортне устаткування, на яке не розроблені
типові норми. До третьої — дрібне одиничне устаткування, на яке
також не встановлені типові норми.
Норматив оборотних коштів по запасних частинах для першої
групи устаткування визначається як добуток типових норм і кількості
даного устаткування з урахуванням коефіцієнтів зниження, що уточ-
нюють потребу в оборотних коштах при наявності однотипного ус-
таткування і взаємозамінних деталей.
Норматив оборотних коштів (Н) по запасних частинах для дру-
гої групи устаткування визначається методом прямого рахунку за
формулою
Н С Ч М К Ц
В
,
= ⋅ ⋅ ⋅ ⋅
де С — норма запасу змінної деталі за умовами постачання, днів; Ч —
кількість однотипних деталей в одному апараті, механізмі; М —
кількість апаратів, механізмів одного типу; К — коефіцієнт знижен-
ня запасу деталей залежно від кількості машин одного типу; Ц — ціна
однієї деталі, грн.; В — термін служби деталі, днів.
Норматив на запасні частини для ремонту третьої групи устат-
кування встановлюється методом укрупненого розрахунку, виходя-
чи із співвідношення середніх фактичних залишків запасних частин
за звітний рік і середньорічної вартості устаткування, що працюва-
ло, і транспортних засобів. Таке відношення екстраполюється на на-
ступний рік з урахуванням зміни вартості устаткування і транспорт-
них засобів і зміни міжремонтних періодів.
Норматив оборотних коштів на запасні частини в цілому по під-
приємству дорівнює сумі нормативів за трьома групах устаткування.
Нормування оборотних коштів у запасах малоцінних та швидко-
зношуваних предметах. Ці предмети мають обмеження по вартості
чи терміну служби до одного року. До малоцінних і швидкозношу-
ваних предметів відносяться такі види: інструменти і пристосуван-
ня загального призначення; господарський інвентар і виробнича
тара; спеціальний одяг і взуття; спеціальні інструменти і пристосу-
195
вання. За кожного з цих груп розрахунок нормативу виробляється
за запасами на складі й в експлуатації.
По запасу, що на складі, норматив визначається так само, як по
сировині, основних матеріалах і купованих напівфабрикатах.
По експлуатаційному запасу норматив установлюється, як прави-
ло, у розмірі 50 % вартості предметів, тому що половина, що зали-
шилася, їх вартості при передачі в експлуатацію списується на со-
бівартість продукції.
Загальна потреба в оборотних коштах на малоцінні і швидкозно-
шувані предмети визначається як сума нормативів на ці предмети на
складі й в експлуатації.
Кошти у незавершеному виробництві та витрати майбутніх пе-
ріодів. До витрат у незавершеному виробництві відносяться усі вит-
рати на продукцію, що виготовляється. Це вартість сировини, основ-
них і допоміжних матеріалів, палива (тих, що передані зі складу в цех
і вступили в технологічний процес), заробітна плата, електроенергія,
вода, пара тощо. До незавершеного виробництва відносяться також
залишки окремих продуктів в апаратурі, не передані у продукційні
ємності, добуті і не підняті на-гора корисні копалини (у гірничодо-
бувній промисловості).
Таким чином, витрати в незавершеному виробництві складають-
ся з вартості незакінченої продукції, напівфабрикатів власного
виробництва, а також з готових виробів, ще не прийнятих відділом
технічного контролю.
Обсяг нормативу оборотних коштів, що виділені для запасів не-
завершеного виробництва, залежить від чотирьох факторів: обсягу і
складу виробленої продукції; собівартості; тривалості виробничого
циклу; характеру наростання витрат у процесі виробництва.




1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

tamada.ua/vedushhij/vedushhij-na-korporativ/

У нашей организации авторитетный блог с информацией про Металлочерепица Бровары.
e-kirpich.kiev.ua