It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Шпора 4

1.Суть поняття: аудит,аудитор, аудиторська діял., ауд фірма, ауд Палата та спілка аудиторів
Аудит - перевірка даних бух обл і показників фін звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів Укр положень (стандартів) бух обл або ін правил (внутрішніх положень суб'єктів господар) згідно із вимогами користувачів. Аудитором може бути фіз особа яка має сертифікат що визначає її кваліф придатність на заняття аудиторською діял на території Укр. Аудит діял - підприємницька діял, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудит перевірок (аудит) та надання ін аудит послуг. Аудит фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діял Аудит палата Укр функціонує як незалежний орган. Аудит палата Укр є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність, є неприбутковою організацією, набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Мінюсті Укр на підставі заяви та Статуту, затвердж в порядку передбаченому цим Законом, формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників держ органів. Загальна к-ть членів Аудит палати Укр становить двадцять осіб.
Продовження 1питання
Від держ органів делегують по одному представнику Мінфін Укр Мінюст Укр Мінеконом Укр Держ податкова адміністрація Укр НБУ Держ комітет статистики Укр Держ комісія з цінних паперів та фондового ринку, Держ комісія з регулювання ринків фін послуг Укр Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління Укр До складу Аудит палати Укр від аудиторів делегуються в к-ті десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діялі не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій. Право аудиторів обирати представників до складу Аудит палати Укр і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з'їзді аудиторів Укр Порядок делегування представників до Аудит палати Укр визначається відповідно з'їздом аудиторів Укр колегією держ органів або ін вищим керівним органом. Аудитори Укр мають право об'єднатися в громадську організацію за професійними ознаками (Спілку аудиторів Укр), дотримуючись вимог цього Закону та ін законів Укр Спілка аудиторів Укр повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілка аудиторів Укр може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.

3. Історичний аспект виникнення аудиту в світі і в Укр
За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів. В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компаніях, у відповідності з якими вони були зобов’язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов’язковому незалежному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера. Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93року з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законом “Про підприємства”. Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засновувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності. Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку.

4. Види аудиту та його відмінність від ревізії
Види аудиту: за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприєм Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Разом із внутрішнім аудитом широке розповсюдження отримав зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства.
6. Об'єкти і суб'єкти аудиту Під об’єктом АД розуміють взаємопов’язані економічні, органічні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою

7. Методи і методичні прийоми провед-ня аудиту
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального. Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано. Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так: 1)прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

13. Сертифікація аудиторів
Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України.

15. Положення про реєстр суб'єктів аудиторської діяльності
Реєстр аудиторських фірм та аудиторів - база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи - підприємці (далі - Реєстр). Порядок ведення Реєстру визначається та забезпечується Аудиторською палатою України.
Реєстр не рідше одного разу на рік публікується у фаховому виданні Аудиторської палати України. Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру.
Включеним до Реєстру аудиторським фірмам та аудиторам, зазначеним у частині четвертій цієї статті, видається свідоцтво відповідного зразка.
За включення до Реєстру справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України.

17. Проф.етика аудиторів Права, обов'язки відповідальність а-ра і їх форм.
Права аудиторів і аудиторських фірм. Аудитори і аудиторські фірми України мають право: 1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду; 2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. 3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника; 4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів; 5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

19. Обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту
Керівництво господарюючого суб'єкта відповідно до законів України несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту. В разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити замовника не пізніше дня закінчення перевірки або надання інших послуг.

20-23. Контрольно-аудиторський процес: етапи і стадії
1 – попереднє дослідження об’єкта А:умови діяльності підпр-ва-замовника визначення типу, стуктури п-ва і управління ним 2 – планування А: планування і послідуючий контроль А; вивчення і оцінка форми і методів обліку. 3 – перевірка внутрішнього контролю підпр-ва 4 – аналітична перевірка фінансової інформації: реальність статей балансу, відповідність даних бух зв-сті обліковим регістрам, відпов-сть прибутків і збитків факт рез-татам д-ті. 5 – огляд фін звітності: перевірка зв-сті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і об’єктивності інформації фін зв-сті; пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству. 6 – підготовка аудит звіту і висновку - узагальнення результатів перевірки Стадії аудиту. Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь руху, складається попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначаються обсяги робіт і призначення конкретних виконавців; 2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці домовленості договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно-правова база для перевірки; 3) основна стадія – проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується підсумкова аудиторська документація; 4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

24. Аудиторський звіт і вимоги до його складання
Звіт аудитора про перевірку госп.діяльності – документ, який подається в стислій стандартній формі аудитором і який містить результати проведених досліджень госп.діяльності об’єкта, який перевіряється. У звіті повідомляють про законність здійснених операцій, економічність і ефективність витрат коштів і продуктивність досягнення поставлених задач. Інформація, яка подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною та компетентною, а також незалежною, об’єктивною, правдивою і конструктивною. Дані, які містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву ек.суб’єкта, який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік.записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих помилок в бух.звітності. Крім цього, у звіті містяться конструктивні пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю під-ва. Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості: заголовок, підпис і дату; інформацію про задачі та межі А; повні відомості про результати перевірки; кому адресуються матеріали А; предмет А (назва одиниці, дата і період часу); обгрунтування для А; відповідність стандартам; дані про строки представлення звітів.

25-26 Аудиторський висновок, вимоги до його складання та його види
Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови: 1) аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту; 2) надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві; 3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань; 4) фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства; 5) фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч; 6) фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку. Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгоди. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення).
продовження питань 25-26
Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам. Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода) "... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Негативний аудиторський висновок “У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень,

27. Суть аудиторського ризику
аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не підтверджена іншими аудиторами або контролюючими органами. З аудитом фінансової звітності безпосередньо пов’язано кілька аспектів ризику – 2 основних види ризику: 1) аудиторський ризик; 2) ризик для бізнесу (аудитора, фірми). Аудиторський ризик полягає в наступному: аудитор дійшов висновку, що фінансова звітність складена правильно і на цій підставі в аудиторському висновку стверджується без застереження, а у дійсності є істотні похибки. Ризик для бізнесу – аудитор, аудиторська фірма може потерпіти невдач у взаємовідносинах з клієнтом, навіть, тоді, коли надано правильний аудиторський висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності аудиторського висновку, відсутності рекомендацій щодо прогнозування діяльності клієнта на перспективу, тощо. Загальноприйняті стандарти аудиту потребують щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень. Вивчивши цю систему аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних процедур, які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунені – оцінка ризику контролю. Ступінь аудиторського ризику ґрунтується на експертній оцінці аудитора.

35. Планування аудиту
Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.
Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду д-ті п-ва, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.
Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.

36. Порядок складання загального плану та програми аудиту.
У Нац нормативі N 06 "Док оформлення ауд перевірки" підкреслено, що робоча док-я допомагає в пл-ні та проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність док оформлення пл-ня аудиту. Аудиторові слід розробити і док оформити заг план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім зд-ти аудит за цим планом. Заг план аудиту розр-ся настільки детально, щоб а-р мав мож-ть завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки п-ва, умов договору на пров-ня аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань: Розуміння аудитором бізнесу клієнта: головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підпр д-ті п-ва, його орг структури, процесу в-ва, надання послуг, фін стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту; розподілу обов'язків між кер-вом п-ва. Розуміння обліку і системи вн контролю: методології і принципів бух обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства; можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту; знання аудитора з питань бух обліку і системи вн контролю, які можуть бути використані а-ром у тестах оцінки надійності вн контролю п-ва та в незалежних ауд процедурах. Програма аудиту включає розробку конкретних задач, заходів і процедур для кожного об’єкта А і виду робіт: 1 етап – А оцінка організації і стану б/о, внутрішнього А. Об’єкти А на даному етапі: наявність установчих документів, реальність балансових даних, вибіркова перевірка бух даних, аудит висновок за минулий період, організація внутр контролю. 2 етап – А перевірка фінансово-виробничої діял-ті. Об’єкти: установчі документи, формування та зміни статутного капіталу, наявність і використання кредитних ресурсів; грошові кошти, ОЗ і НМА; матеріальні запаси; розрахунки; виробничі витрати, дохід, фін результати. 3 етап – консультаційні послуги і рекомендації по виправленню недоліків, звіт аудитора.

37. Договір про надання аудиторських послуг
Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору, місця й дати його підписання, повинні бути наведені назви сторін, які склали договір (замовник та
виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.
Розділи: "Предмет договору" (вказується назва аудиторської послуги, мета, масштаб аудиту.)
"Зобов'язання сторін" (зобов'язання, які бере на себе кожна зі сторін).
"Порядок здавання та приймання робіт" -перелік, хар-ка та послідовність процедур, які виконуються
"Термін виконання робіт" - дати початку та закінчення, терміни надання результатів
"Вартість робіт та порядок розрахунків" - розмір та порядок виплати винагороди
"Відповідальність сторін" умови відповідальності кожної сторони
" Реквізити сторін" - юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.
"Особливі умови" -які не знайшли відображення попередніх розділах договору.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines