It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Регіональна економіка (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Регіональна економіка (КНЕУ)

... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 ...

66. Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розмі-щення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
Верстатобудування орієнтується на райони і центри з розвиненим м/б, науково-дослідною і конструкторською базою. Вир-во верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок верстатів з числовим програмним управлінням, верстатів-автоматів, шліфувальних, фрезерних і прецизійних.
Вир-во приладів, точних машин, інструментів і механізмів орієнтується тільки на райони високої технічної культури. Галузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підприємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за кооперацією. Найбільши-ми центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислювальних машин — Київ, приладобудування та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів, ви-готовлених на підприємствах України, вивозять за її межі. У перспективі необ-хідно розширити асортимент продукції машинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Розвиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.
Необхідно розвивати нових видів машин, устаткування, приладів і апаратів, роботів і магніто-гідродинамічного генера-торобудування, вир-ва швидкісної електронно-обчислювальної техніки но-вих поколінь, електрофізичних і електротехнічних засобів обробки металу та матеріалів, вир-ва систем зв'язку, нових засобів управління, ав-томатизації тощо.

67. Важке та енергетичне м/б України, його значення, принципи розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Як правило, у важкому м/б більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.
Вир-во металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах. Найбільше підпр-во Ново-Краматорський машбуд. з-д, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, прокатні листові стани неперервної дії, металорізальні верстати для, Дебаль-цівський машинобуд з-д, Старо-Крама-торський, Кадіївський ливарно-механі-чний завод – устаткування для металур-гійної промисловості. Центри – Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.
Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фактор металомісткості, оскільки споживачі машин і металу розташовані в тих самих районах. Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.
Найб підпр-ва підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування України для випуску різних типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонавантажувач".
Однією з найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична, яка спеціалізується на вир-ві парових гідравлічних турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю. Центром енергетичного машинобудування є Харків. Його підприємства — турбінний завод ім.Кірова, завод "Елект-роважмаш" і "Електромашина" — випускають понад 40 % продукції енергетичного машинобудування Украї-ни. Турбінний завод випускає потужні турбіни для теплових, атомних і гі-дроелектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устатку-вання для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народного господарства.Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Мелітополь, Львів, Тернопіль, Полтава, Нова Каховка. Центрами енергетичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав (Херсонська обл.). Кабельне виробництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку.
Електроізоляційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську. Найва-жливішими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець.

68. Хімічна прмисловість України, її місце в нар. госп. комплексі, галузева структура, основні проблеми та перспективи розвитку.
Частка х\п у господарському комплексі незначна і становить 6,5% вартості валової продукції. Ця галузь не має великої міцної сировинної бази, крім калійних та магнієвих солей, кухонної солі, самородної сірки, це-олітових туфів. Україна цілком залежить від імпорту каучуку, на 50—60% — синтетичних волокон, пластмас, гірничо-хімічної сировини, фарб, на ЗО—40% — продуктів основної хімії та мінеральних добрив. Багатогалузева хімічна промисловість України випус-кає продукцію більш як 120 тис. най-менувань. До її складу входить більше 200 підприємств таких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії, основної хімії, хімічних волокон, синтетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетич-них фарбників. Найбільш важливі галузі: гірничо-хімічна та основна хімія. У структурі виділяють такі підгалузі: гірничо-хімічну, основну хімію, хімію органічного синтезу, галузі з вир-ва полімерних матеріалів, хімію тонкого органічного синтезу (лаків, фарб, фотохімічних товарів); побутову хімію. Розвиток і розміщення хімічної промисловості значною мірою залежать від стану охорони навколишнього сере-довища. Хімічна промисловість є одним з найбільших забруднювачів природи, але водночас це єдина галузь, яка утилізує виробничі відходи. Впрова-дження прогресивних хімічних технологій, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи, забезпечення максимального очищення стічних вод і викидів в атмосферу, уможливлять насамперед оздо-ровлення місць надмірної концентрації хімічних підприємств, а також лімітний вплив природних факторів на розміщення об'єктів хімічної промисловості в регіонах з порівняно високим рівнем заселення.

70. Вир-во мінеральних добрив в У., пе-редумави розвитку, галузева структура, принципи розміщення та основні центри.
Вир-во міндобрив – провідна галузь хімпром-ті України, яка виробляє азотні, калійні, фосфорні і комбіновані гранульовані добрива з домішками мікроелементів. У структурі вир-ва міндобрив переважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу. Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського півострова виробляють на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфосфатному заводі. Певну роль у цьому відіграють руди Кролевецького (Сумська обл.), Ізюмського (Харк. обл.) та Придністровських родовищ фосфоритів. Азотно-тукова пром-ть виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку. Кардинальні зміни в географії цієї промисловості відбулися внаслідок переходу на економічнішу сировину — природний газ. Розгалужена система газопроводів уможливила наближення її підприємств до районів споживання. Азотно-тукова промисловість України випускає азотні добрива: сульфат амонію, аміачну се-літру, карбамід тощо. Основні центри — Дніпродзержинськ, Горлівка, Лисичанськ, Алчевськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне. Калійні доб-рива виробляють у Калуші на ВО "Оріана" і Стебниківському калійному заводі, тобто в районі залягання калійних солей. Виробництво фосфатних добрив налагоджено на основі привізних (кольських) апатитів і північно-африканських фосфоритів у Вінниці, Одесі, Сумах, Костянтинівці. Україна займає одне з провідних місць у світі і має великі експортні можли-вості щодо мінеральних добрив. Це визначається сировинним фактором — наявністю багатих родовищ калійних солей і фосфоритів. Калійні солі є в Прикарпатті (Калуш, Стебник), а фосфорити — у Донбасі та Придністров'ї. Наявність сировини до-зволила Україні створити розвинену тех-нологічну базу для виробництва мінеральних добрив на експорт. Більше 90% експорту мінеральних добрив ста-новлять азотні добрива, а їх головними покупцями є Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Молдова, Туркменистан. Недостатньо використовуються експортні можливості виробництва калійних добрив. Значну кількість цих добрив Україна імпортує. В той же час в Україні є калійна галузь, потужності якої можуть задовольнити багатьох зарубіжних споживачів.

72. Деревообробна пром-ть України, її галузева структура, принципи розмі-щення та центри основних галузей (лі-сопильної, меблевої та ін).
Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Величезних збитків лісовій промисловості завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що ви-вела з народногосподарського обігу більш як половину лісових ресурсів України. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях. Підпр-ва деревообробного підкомплексу розміщені як в районах споживання так і в районах лісозаготівлі.
Однією з наважл. галузей підкомплексу є лісопильна, 80% підпр-в розміщ. в Карпатському екон. регіоні. Найбільші центри лісопиляння: Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірна, Чернівці, Рахів, Свалява, Малин, Овруч.
Фанерна пром-ть – Львів, Київ, Чернівці, Костопіль.
Важливими галузями є вир-во деревно-стружкових плит і меблів Костопіль, Свалява, Киів. Меблева про-м-ть, є однією з найпотужних. Найбільші меблеві під-ва розташовані: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів та ін.

73. Целюлозно паперова пром-ть У., су-часний стан, особливості розміщ, про-блеми та перспективи розвитку.
На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й Великий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і насе-лення в папері в середньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробляють в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які всюди у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Виробляються також будівельні матеріали, деревостружкові плити, фанера з лісової сировини та відходів.

74. Цементна та скляна прм-ть У.: зна-чення, структура, сучасний стан.
Цементна пром-ть матеріаломістка галузь, тому цементні з-ди розміщ в р-нах видобув сировини. В Україні налічується 15 цементних заводів; їх загальна потужність 24 млн т на рік. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут спо-руджено найбільші цементні підпр-ва України – Амвросіївський цементний комбінат, Краматорський, Єнакіївський. Донецька область по вир-ву цементу посідає перше місце, Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє. Найбільші цементні заводи розташ в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Цементні з-ди цих областей випускають портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, вико-ристовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних за-водів. Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей України працюють Ба-хчисарайський (Автономна Республіка Крим), Ольшанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші заводи.
На території У. утвор чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), північно-східна (Харківська обл.), центральна (Дніпро-петровська обл.) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області).
Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому на одне підприємство (їх в Україні 15) припадає 1,3 млн т цементу на рік. Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент — з найближчих цементних заводів. Най-більше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Цемент завозять у Сумську, Чернігівську. Київську, Херсонську й Черкаську області. В Україні родовища скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське родовище). Харківській області (Новоселівське), Рівненській (Рокит-нянське), Чернігівській (Глібовське), в Львівській, Одеській областях.
Вир-во скла – дуже теплоємний про-цес, тому його розташовують поблизу паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянтинівка в Донбасі. Тут виробляють віконне скло, шлакоситалеві плитки, армоване, вітринне скло та інші його види. Склоробні заводи є також у Лисичанську, Львові, Запоріжжі. Україна була значним виробником і експортером цементу, але технологія його вир-ва вже застаріла.

88. Залізничний транспорт України: зна-чення, структура, сучасний стан, про-блеми та перспективи розвитку.
У. належить до регіонів з значним розвитком залізничного транспорту, нанього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів. Залізничний трансорт У. має 6 залізниць, об’єднаних департаментом “Укразалізниця”, у тому числі 900 лі-нійних підпр-в для перевезення на магістралі завдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсутність поставок нових пасажирських вагонів, які ім-портувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя.
Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити переванта-жені ділянки й лінії , збільшити середню масу поїздів за рахунок підвищення статичного навантаження, ре-конструювати великі
станції, мости, тунелі.

89. Трубопровідний транспорт України: значення, сучасний стан, особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
Трубопровідний транспорт є найекономічн засобом транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, різних хім. продуктів. В У. виник у 20-ті в Прикар-патті – газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич.
В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна, Качанівка-Охтирка, Гнідинці-Прилуки-Кременчук-Херсон, Кременчук-Черкаси, Самара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон, який через підведено до Одеси. Через нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію зах. обл. (Волинської, Львівської, Закарпатської) в 1963 р. прокладено європейський нафтопровід "Дружба". У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кре-менчук-Лубни-Київ.
Нафтопровідним транспортом нині поставляється 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. Нафтопровідний транспорт України має 12 основних на-фтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала доставку нафти в основному з Росії. Однак у зв'язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в за-купівлі її на світовому ринку.

90. Автомобільний транспорт України: значення, суч. стан, особливості розмі-щення, проблеми та перспективи розвитку.
Автомобільний транспорт зручний при перевезенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслу-говуванні місцевого і сільськогосподарського вантажообігу. За обсягом вантажообігу автотранспорт не поступається залізничному й морському.
Найважливіші автомагістралі — Київ — Брест, Москва — Харків, Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Дніпропетровськ — Нікополь, Львів — Київ. Харків — Ростов-на-Дону.
Автотранспортом перевозять продукцію с/г, харчової і легкої пром-ті, будматеріали. В Донбасі і Придніпров'ї велике знач. має також транспорту-вання продукції вугільної пром-ті.
Сфера викор. автотранспорту — перевез. всередині підпр-ва (технологічні), в межах міста і області. Частково автотранспорт використ в міжреспубліканських і міжнар перевез.
Треба організувати вітчизняне автомобілебуд для забезпеч потреби У. в автомобілях на 65—70 % (нині — 10-15 %).
Щоб досягти автошляхами єврорівня, необх побуд 200 тис. км шляхів, у томучислі 60 % у сільській місцевості.
Слід також створити швидкісні автомагістралі, що з'єднають Західну Європу з країнами СНД.
Доцільно забезпеч участь заруб фірм в реконстр та буд-ві автомагістралей.

91. Водний транспорт України: переду-мови його розвитку, значення, пробле-ми та перспективи розвитку.
Водний транспорт України складається з морського, річкового та озерного.
Морський транспорт. У. має сприятливі умови для морського транспорту; на півдні її терит. омивають Чорне та Азов моря, які практично не замерзають і з'єднуються з Середземним морем через протоку Бос-фор, Мармурове море і протоку Дарда-нелли. Заг. довжина морської берегової лінії – понад 2000 км.
Найважл. морськими портами є Одеса, Ізмаїл. Іллічевськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. великі портові міста на берегах Азовського моря — Маріуполь, Бердянськ тощо.
Основу морського транспорту становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Ду-найське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн т і паса-жирським флотом на 9,9 тис. місць. В Україні є 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних з-дів.
Український флот досяг критичного віку і, якщо не буде оновлений, всього за 5—7 років його витіснять конкуренти.
Потреба України (окрім танкерів та га-зовозів) становить 117 вантажних транспортних суден вантажністю 1,1 млн т і 11 пасажирських суден на 4,5 тис. місць. У перспективі темпи оновлення флоту повинні зберегтися.
Валютні надходження від пароплавства становлять щороку $800-900 млн. Однак сучасна система оподаткування зводить нанівець можливість самофінансування морського транспорту.
Річковий транспорт має ряд переваг перед сухопутним: готові прир. шляхи, використ течії води, можливість одночасного транспортув великих ван-тажів і пасажирів. Утрим водних шляхів потребує набагато менших капіталовкл, до того й перевез вантажів водним транспортом обходиться дешевше.
Після буд-ва в середині 30-х Дніпрогесу і затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.
Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія — Дніпро (1200 км).
Річковий транспорт представл. міжгалузевим держ об'єднан "Укррічфлот", яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що склад з Головного підпр-ва та 290 структурних одиниць.
Річковому транспорту на потрібно 120 тис. т самохідного вантажного і 195 тис. т несамохідного тоннажу.

35. АПК України: суть, н/г значення, га-лузева структура, проблеми та перспективи розвитку.
АПК - багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва, які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її транспортування, переробці, зберіганні, реалізації.
АПК формується при умові високого рівня розвитку ПС і впершу чергу галузей індустрії:
1) Галузі важкої індустрії, що виробляють засоби вир-ва для АПК: обладнання для переробних підпр-в, тварин. комплексів, с/г машин, трактори, спеціалізовані транспортні засоби, мін. добрива, пестициди.
2) С\г як сировинна ланка АПК
3) Переробна ланка АПК, яка включає підпр-ва харч. промисловості, частинй підпр-в легкої пром-ті
4) Виробнича інфраструктура, яка включає всі галузі і вир-ва, які забезпеч. функціонування осн. ланок АПК: будів. індустрія, вантажний транспорт, система мат.-техн. постачання, складське гос-во, холо-дильникове обладнання,
5) Соціальна інфраструктура: житлово-комунальне гос-во, побутове, навч. заклади, підготовка кадрів, система охорони здоров’я.

... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 ...


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

bestseller.reviews

maxformer.com/metallicheskaya-mebel