It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Законодавчі акти - Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Законодавчі акти - Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів
2 3 4

МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПАЛАТА

П Р А В И Л А

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів
(редакція 1993 р., публ. МТП № 500)

A. Загальні положення та визначення

Стаття 1. Застосування VCP

Уніфіковані правила та звичаї для документарних
акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП № 500,
застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи
резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них
застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є
обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в
акредитиві.

Стаття 2. Поняття акредитива

Для цілей даних правил терміни "документарний акредитив" і
"резервний акредитив" (далі іменовані як акредитиви) означають
будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з
якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі
інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:
(I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або
його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі
(тратти), виставлені бенефіціаром, або
(II) уповноважує інший банк провести такий платіж або
акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або
(III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених
документів при дотриманні строків та умов акредитива.
Для цілей даних правил філії банку в різних країнах
уважаються за різні банки.

Стаття 3. Акредитиви і контракти

a) Акредитив за своєю природою являє собою угоду,
відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на
якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не
зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві
є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що
оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю
виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом
позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з
банком-емітентом або бенефіціаром.
b) На бенефіціара ні в якому разі не поширюються договірні
відносини між банками або між заявником і банком-емітентом.

Стаття 4. Документи і товари (послуги) виконання зобов'язань

По операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають
справу тільки з документами, але не з товарами, послугами або
іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть мати стосунок
документи.

Стаття 5. Інструкції по виставленню (зміни) акредитивів

a) Інструкції по виставленню акредитива, самий акредитив,
інструкції по внесенню до нього будь-яких змін та самі зміни
повинні бути повними і точними.
Щоб уникнути плутанини та непорозумінь банки повинні
рекомендувати:
(I) не включати зайвих подробиць до акредитива або у зміни до
нього;
(II) не давати інструкції по виставленню, авізуванню або
підтвердженню акредитива з посиланням на попередній (раніше
виставлений) акредитив (т.зв. "подібний акредитив"), коли такий
попередній акредитив зазнав змін, які були (або не були) прийняті.
b) Усі інструкції по виставленню акредитива і самий акредитив
та його додатки, всі інструкції по внесенню яких-небудь змін й
самі зміни повинні точно вказувати документи, проти яких
здійснюється платіж, акцепт або негоціація.

B. Види акредитивів та повідомлення про них

Стаття 6. Відкличні та безвідкличні акредитиви

a) Акредитив може бути:
(I) відкличний або
(II) безвідкличний.
b) Тому акредитив повинен ясно вказувати, чи є він відкличним
або безвідкличним.
c) За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься
безвідкличним.

Стаття 7. Зобов'язання авізуючого банку

a) Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший
банк (авізуючий банк) без зобов'язань з боку авізуючого банку,
але, вирішивши авізувати акредитив, банк повинен з розумною
ретельністю перевірити за зовнішніми ознаками справжність
акредитива, який він авізує. Якщо банк вирішує не авізувати
акредитив, він повинен не гаючись повідомити про це банк-емітент.
b) Якщо авізуючий банк не може визначити таку зовнішню
справжність акредитива, він повинен не гаючись інформувати банк,
від якого виходили одержані інструкції, про таку неможливість
встановити справжність акредитива за зовнішніми ознаками. Якщо,
проте, авізуючий банк вирішить авізувати акредитив, він повинен
повідомити бенефіціара про те, що він не зміг установити
справжність акредитива.

Стаття 8. Відкликання акредитива

a) Відкличний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення
бенефіціара.
b) Однак банк-емітент зобов'язаний:
(I) надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на
здійснення платежу по пред'явленню, акцепту або негоціації по
відкличному акредитиву, за будь-який платіж, акцепт або
негоціацію, проведені цим банком до одержання ним повідомлення про
зміну або ануляцію, проти документів, які за зовнішніми ознаками
відповідають умовам акредитива;
(II) надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на
здійснення платежу з розстрочкою по відкличному акредитиву, якщо
цей банк до одержання ним повідомлення про зміну або ануляцію
прийняв документи, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам
акредитива.

Стаття 9. Зобов'язання банку-емітента й підтверджуючого банку

a) Безвідкличний акредитив, якщо подані передбачені документи
до вказаного банку або банку-емітента та дотримані його строки та
умови, становить тверде зобов'язання банку-емітента:
(I) якщо акредитив передбачає платіж по пред'явленню -
платити по пред'явленню;
(II) якщо акредитив передбачає платіж з розстрочкою - платити
в строк, визначений у відповідності з вказівками акредитива;
(III) якщо акредитив передбачає акцепт:
(a) (банкам-емітентам) - акцептувати тратти, виставлені
бенефіціаром на банк-емітент, та оплатити їх з настанням строку;
або
(b) (іншим банкам) - акцептувати та оплатити в строк платежу
тратти, представлені бенефіціаром на банк-емітент у тому випадку,
якщо банк-трасат, вказаний в акредитиві, не акцептує тратти,
виставлені на нього, або оплатити тратти, акцептовані, але не
оплачені таким банком-трасатом у строк передбачений траттою;
(IV) якщо акредитив передбачає негоціацію - оплатити, без
обороту на трасантів та/або сумлінних держателів, тратти,
представлені бенефіціаром та/або документи, представлені по
акредитиву. Акредитив не повинен передбачати виставлення тратт на
заявника. Якщо акредитив все-таки передбачає виставлення тратт на
заявника, банки розглядатимуть такі тратти як додаткові документи.
b) Підтвердження безвідкличного акредитива іншим банком
(підтверджуючим банком) по уповноваженню або на прохання
банку-емітента становить тверде зобов'язання підтверджуючого
банку, на додаток до зобов'язання банку-емітента, за умови, що
передбачені документи представлені підтверджуючому банку або
іншому вказаному банку та дотримані строки та умови акредитива:
(I) якщо акредитив передбачає платіж по пред'явленню -
платити по пред'явленню;
(II) якщо акредитив передбачає платіж з розстрочкою - платити
у строк, визначений відповідно до вказівок акредитива;
(III) якщо акредитив передбачає акцепт:
(a) (підтверджуючим банком) - акцептувати тратти, виставлені
бенефіціаром на підтверджуючий банк, у разі, якщо передбачений в
акредитиві банк-трасат не акцептує тратти, виставлені на нього,
або оплатити акцептовані, але не оплачені таким банком-трасатом
тратти у належний строк по них;
IV) якщо акредитив передбачає негоціацію - негоціювати, без
обороту на трасатів та/або сумлінних держателів, тратти,
представлені бенефіціаром та/або документи, передбачені по
акредитиву. Акредитив не повинен передбачати виставлення тратт на
заявника. Якщо акредитив усе ж передбачає виставлення тратт на
заявника, банки розглядатимуть такі тратти як додаткові документи.
c) (I) Якщо банк, який уповноважений банком-емітентом, або до
якого банк-емітент звернувся з проханням додати своє підтвердження
по акредитиву, не готовий це зробити, то він повинен без затримки
повідомити про це банк-емітент.
(II) Якщо тільки банк-емітент не вкаже іншого в своєму
повноваженні або проханні про підтвердження, авізуючий банк буде
авізувати акредитив бенефіціару без додавання свого підтвердження.
d) (I) За винятком передбаченого ст.48, безвідкличний
акредитив не може бути ані змінений ані анульований без згоди
банку-емітента, підтверджуючого банку (якщо він є) і бенефіціара.
(II) Будь-яка зміна, проведена банком-емітентом, безумовно,
його зобов'язує з часу її проведення. Підтверджуючий банк може
підтвердити такі зміни і буде безвідклично зобов'язаний по таких
змінах з часу їх авізування. Підтверджуючий банк може, проте,
авізувати зміни бенефіціару без свого підтвердження, і у такому
разі він повинен інформувати про це банк-емітент і бенефіціара без
відстрочки.
(III) Умови акредитива (або акредитива, що включає прийняті
зміни) залишатимуться чинними для бенефіціара, поки бенефіціар не
повідомить своє прийняття змін банку, що авізував ці зміни.
Бенефіціар повинен у письмовій формі акцептувати або відмовитися
від змін. Якщо він не зможе дати таке письмове підтвердження,
пред'являє документи вказаному банку або банку-емітенту, які
відповідають акредитиву, а не зміні, то таке пред'явлення
документів вважатиметься як акцепт таких змін. З цього моменту
зміни будуть включені в акредитив.
(IV) часткове прийняття змін, що містяться в такому
авізуванні змін, не допускається й, отже, не може бути прийнятим і
не має сили.

Стаття 10. Види акредитивів

a) Всі акредитиви повинні ясно вказувати, чи виконуються вони
шляхом платежу по пред'явленню, платежу з розстрочкою, акцепту або
негоціації.
b) (I) якщо тільки в акредитиві не передбачається
банк-емітент як єдиний виконавець акредитива, то всі акредитиви
повинні містити в собі вказівку на банк ("виконуючий банк"),
уповноважений провести платіж, платіж з розстрочкою, акцепт тратт
або негоціацію. Якщо акредитив передбачає вільну негоціацію
(негоціацію по пред'явленню), то будь-який банк є виконуючим.
Представлення документів повинно провадитися банку-емітенту
або підтверджуючому банку (якщо він є) або будь-якому виконуючому
банку.
(II) під негоціацією розуміють дисконт (або оплата) векселя
та/або документів уповноваженим до негоціації банком. Проста
перевірка документів без дисконту (або оплати) не є негоціацією.
c) Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком, то
його призначення в цій якості банком-емітентом не створює для
виконуючого банку якого-небудь зобов'язання провести платіж,
платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або негоціювати. Виняток
- коли виконуючий банк, спеціально зробивши застереження, і так
повідомив бенефіціара, що прийняття та/або перевірка, та/або
передача документів не створює для банку зобов'язань платити,
платити з розстрочкою, акцептувати тратти або негоціювати.
d) Указавши для виконання інший банк, або дозволивши
здійснювати негоціацію будь-яким банком, або уповноваживши чи
запросивши який-небудь банк про додання його підтвердження,
банк-емітент уповноважує такий банк провести платіж, акцептувати
тратти або негоціювати, залежно від випадку, проти документів, які
за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, і
зобов'язується подати такому банку відшкодування відповідно до
положень даних Правил.

Стаття 11. Повідомлення електронною поштою й передавізування
акредитива

a) (I) Якщо банк-емітент інструктує авізуючий банк за
допомогою достовірного трансмісійного повідомлення про авізування
акредитива або про зміни до акредитива, таке телетрансмісійне
повідомлення вважатиметься робочим акредитивним документом або
зміною і поштове підтвердження не повинно посилатися. Якщо ж
поштове підтвердження, проте, буде послане, воно не матиме сили, й
авізуючий банк не буде зобов'язаний перевіряти таке поштове
підтвердження проти робочих акредитивних документів або змін,
переданих телетрансмісійним зв'язком.
(II) Якщо до телетрансмісійного повідомлення включені слова
"подробиці будуть" (або слова подібного значення) або в ньому
вказано, що поштове підтвердження буде робочим акредитивним
документом або зміною, то таке телетрансмісійне повідомлення не
вважатиметься робочим акредитивним документом або зміною. У цьому
разі банк-емітент повинен без затримки передати авізуючому банку
робочий акредитивний документ або зміну.
b) Якщо банк користується послугами авізуючого банку для
авізування акредитиву бенефіціару, то він повинен користуватися
послугами того ж банку для авізування яких-небудь змін.
c) Попередня зміна про виставлення акредитива або внесення
змін (передавізування) може передаватися банком-емітентом тільки
тоді, коли він готовий повідомляти робочі акредитивні документи та
зміни. Якщо інше не обумовлено в такому попередньому повідомленні
банку-емітента, він зобов'язаний без відстрочки відкрити акредитив
або внести зміни в строки, вказані в передавізуванні.

Стаття 12. Неповні або неясні інструкції

Якщо одержані інструкції про авізування, підтвердження або
змінювання акредитива є неповними або неясними, банк, якому
адресуються ці інструкції, може посилати бенефіціару попереднє
повідомлення лише для інформації й без відповідальності зі свого
боку. Це попереднє повідомлення повинно ясно зазначати, що воно
передбачає власне інформування без відповідальності авізуючого
банку. У будь-якому разі авізуючий банк повинен повідомити
банк-емітент про проведені дії й вимагати від нього надати
необхідну інформацію.
Банк-емітент повинен надати необхідну інформацію без
затримки.
Акредитив буде авізований, підтверджений або змінений тільки
після того, як будуть одержані повні й чіткі інструкції та
авізуючий банк буде готовий виконати ці інструкції.

C. Зобов'язання і відповідальність

Стаття 13. Вимоги до перевірки документів

a) Банки повинні перевіряти всі, передбачені акредитивом,
документи з розумною старанністю з тим, щоб упевнитися, що за
зовнішніми ознаками вони відповідають строкам та умовам
акредитива. Відповідність передбачених документів за зовнішніми
ознаками строкам та умовам акредитива визначатиметься
встановленими міжнародними банківськими звичаями відповідно до
Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів
(даних Правилами).
Документи, не передбачені в акредитиві, не перевірятимуться
банками. Одержавши такі документи, вони повертатимуть їх особі, що
представила такі документи, або передаватимуть їх, не беручи на
себе відповідальності.
b) Банк-емітент, підтверджуючий банк (якщо він є) або
виконуючий банк, що діє від їхнього імені, матимуть розумний
строк, що не перевищує 7 банківських днів з наступного дня після
прийняття документів, для перевірки документів і ухвалення рішення
про їх прийняття чи повернення, а також для повідомлення
відповідного рішення особі, що надала документи.
c) Якщо акредитив передбачає умови без зазначення документів,
що подаються у відповідності з ними, банки вважатимуть ці умови і
не розглядатимуть їх.

Стаття 14. Розходження в документах та повідомлення про це

a) Якщо банк-емітент уповноважує інший банк провести платіж,
сплатити з розстрочкою, акцептувати тратти або негоціювати проти
документів, які за зовнішніми ознаками відповідають строкам та
умовам акредитива, банк-емітент і підтверджуючий банк (якщо він є)
зобов'язаний:
(I) провести відшкодування виконуючому банку, який оплатив,
платив з розстрочкою, акцептував тратти або негоціював;
(II) прийняти документи.
b) Одержавши документи, банк-емітент та/або підтверджуючий
банк (якщо він є), або виконуючий банк, що діє від їхнього імені,
повинен вирішити, виключно на основі самих документів, чи
відповідають вони за зовнішніми ознаками строкам та умовам
акредитива. Якщо документи за зовнішніми ознаками не відповідають
строкам та умовам акредитива, такі банки можуть відмовити у
прийнятті цих документів.
c) Якщо банк-емітент визначить, що документи не відповідають
за зовнішнім виглядом строкам та умовам акредитива, він, керуючись
здоровим глуздом, може звернутися до заявника для відмовлення від
протиріч. Це, проте, не означає продовження строку вказаного в
п.b ст.13.
d) (I) Якщо банк-емітент та/або підтверджуючий банк (якщо він
є), або виконуючий банк, що діє від їхнього імені, вирішив
відмовити у прийнятті документів, він повинен негайно сповістити
про це за допомогою телетрансмісійного повідомлення, або, якщо це
неможливо, іншим прискореним шляхом, не пізніше як за сім
банківських днів з дня, наступного після прийняття документів.
Таке повідомлення надсилається банку, від якого одержані
документи, або бенефіціару, якщо документи одержані безпосередньо
від нього.
(II) У такому повідомленні мають бути вказані всі
розходження, через які банк відмовляє в прийнятті документів, і
повинно також вказуватися, чи тримає він документи в розпорядженні
особи, що представила їх, чи повертає їх їй.
(III) Банк-емітент та/або підтверджуючий банк (якщо він є)
матимуть право вимагати від банку-емітента повернення
відшкодування, з процентами, якщо таке відшкодування було
проведене цьому банку.
e) Якщо банк-емітент та/або підтверджуючий банк (якщо він є)
не діє відповідно до положень цієї статті (ст.14) та/або не
залишить документи в розпорядженні особи, що надала їх, або не
поверне їх їй, банк-емітент та/або підтверджуючий банк (якщо він
є) не вправі заявити претензію про те, що документи не
відповідають строкам та умовам акредитива.

2 3 4
-->

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

у нас

источник