It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Бібліотека - Хімія - Хімія води і мікробіологія (КНУБА)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Хімія - Хімія води і мікробіологія (КНУБА)
1 2 3 4

Якщо нормальне хлорування не забезпечує потрібного бактерицидного ефекту чи призводить до погіршення органолептичних властивостей води, застосовується перехлорування, тобто обробка води підвищеними дозами хлору (1...10 мг/дм3). Перехлорування усуває багато неприємних запахів і присмаків води, руйнує ряд токсичних речовин. Надлишок хлору, який перевищує допустиму норму (0,3...0,5 мг/дм3) видаляється із води дехлоруванням. При невеликому надлишку хлор видаляється аерацією, а при великому – хімічними методами: обробка води сірчистим газом і гіпосульфітом натрію, фільтрування через зернисте активоване вугілля, тощо.
Комбіноване хлорування, тобто хлорування води спільно з іншими знезаражуючими речовинами (іони срібла, міді, перманганат калію, аміак), застосовується для підсилення бактерицидного ефекту дії хлору чи для фіксації його у воді на довший строк (хлорування з амонізацією).
Попереднє хлорування – це обробка води хлором, яка передує іншим процесам її очищення. Попереднє хлорування використовують для боротьби із значним бактеріальним забрудненням води, при підвищеному ступені забарвлення води, для покращення протікання деяких процесів очищення води, а також для підтримання належного санітарного стану очисних споруд. При цьому вживають великі дози хлору, але на відміну від перехлорування метод не потребує подальшого дехлорування води. Надлишок хлору практично повністю видаляється у процесі проходження води по спорудах водоочисної станції. Надлишковий активний хлор витрачається на окиснення різних домішок, сорбується пластівцями гідроксидів алюмінію та заліза, окиснює органічні речовини, які накопичуються у завантаженні фільтрів, тощо.
Методика визначення оптимальної дози хлору
У 8 конічних колб місткістю 250 см3 з добре підігнаними гумовими пробками наливають по 100 см3 досліджуваної води. В кожну колбу приливають хлорну воду з концентрацією активного хлору 0,1 мг/см3 в такій кількості:
Номер колби 1 2 3 4 5 6 7 8
Кількість хлорної води, що приливається, vCl, см3 0,5 0,75 1,0 1,25 1,5 2,0 3,0 5,0
Доза хлору, відповідна введеному об’єму, ДCl, мг/дм3 0,5 0,75 1,0 1,25 1,5 2,0 3,0 5,0
Після введення хлорної води колби швидко і щільно закривають пробками, перемішують і відзначають час початку досліду. Через 30 хвилин в кожній колбі визначають залишковий активний хлор xCl.
Результати оформлюють у вигляді таблиці:
Номер колби ДCl, мг/дм3 хCl, мг/дм3

Будують графік залежності залишкового хлору від дози введеного хлору, за яким визначають оптимальну дозу хлору.
Методика визначення залишкового хлору
У колбу з 100 см3 досліджуваної води додають 5 см3 буферного розчину, 5 см3 5 % -вого розчину йодиду калію і 1 см3 2 % -вого розчину крохмалю.
За наявності активного хлору вода забарвлюється в синій колір, тому що хлор витісняє із йодиду калію вільний йод:
Cl2 + 2I- = 2Cl- + I2,
а йод, що виділився, забарвлює крохмаль у синій колір.
Пробу води титрують розчином тіосульфату натрію (5 ммоль/дм3) до знебарвлення. Вода знебарвлюється, коли весь йод зв’язується тіосульфатом натрію.
Вміст активного хлору хCl у пробі визначають за формулою, мг/дм3:
,
де v1 - об’єм розчину тіосульфату натрію, який витрачено на титрування, см3;
v0 - об’єм досліджуваної води, взятої на аналіз, см3 (v0 = 100 см3);
С1 - молярна концентрація еквівалента тіосульфату натрію, ммоль/дм3 (5 ммоль/дм3);
е - молярна маса еквівалента хлору, е = 35,5 мг/ммоль (г/моль).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Фомин Г.С. Вода. Контроль химической, бактериальной и радиационной безопасности по международным стандартам: Энциклопедический справочник. - М.: Издательство НПО Альтернатива, 1995. - 618 с.
2. Накорчевська В.Ф., Аргатенко Т.В. Хімія води і мікробіологія. Вправи і методичні вказівки до їх виконання. - К.: КНУБА, 2000. - 31 с.
3. Накорчевська В.Ф. Хімія води: Конспект лекцій. - К.: КНУБА, 1998. - 65 с.
4. Лурье Ю.Ю. Аналитическая химия промышленных сточных вод. – М.: Химия, 1984. – 447 с.
5. Семенов А.Д. Руководство по химическому анализу поверхностных вод суши. – Л.: Гидрометеоиздат, 1977. – 540 с.
6. Справочник по свойствам, методам анализа и очистке воды: В 2 ч. – К.: Наукова думка, 1980. – 1206 с.
7. Государственный контроль качества воды. - М.: ИПК Издательство стандартов, 2001. - 688 с.

1. Кульский Л.А., Левченко Т.М., Петрова М.В. Химия и микробиология: Практикум. – К.: Выща школа, 1987. – 172 с.

2. Таубе П.Р., Баранова А.Г. Практикум по химии воды. – М.: Высшая школа, 1971. – 128 с.


Для нотаток

Для нотаток

Навчально-методичне видання

ХІМІЯ ВОДИ І МІКРОБІОЛОГІЯ

Методичні вказівки до лабораторних робіт
для бакалаврів водних ресурсів 6.092601
"Водопостачання та водовідведення",
та бакалаврів-будівельників 6.092109
"Споруди та обладнання водопостачання
і водовідведення" денної форми навчання

Укладачі: НАКОРЧЕВСЬКА Валентина Феодосіївна,
АРГАТЕНКО Тетяна Вікторівна

Комп’ютерна верстка М.С. Бут

Підписано до друку 2003. Формат 60х841/16 .
Папір офсетний. Гарнітура Аріал. Друк на різографі.
Ум. друк. арк. 2,32. Обл. - вид. арк. 2,5. Ум. фарбовідб. 21.
Тираж прим. Вид.№ 28/ІІІ-03. Зам. №

КНУБА. 03680. Київ-680, Повітрофлотський проспект, 31

Віддруковано в редакційно-видавничому відділі
Київського національного університету будівництва і архітектури.



1 2 3 4

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

www.agroxy.com/prodat/muka-222/odesskaya-obl

также читайте biceps-ua.com

binary คือ