It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 46
Гостей: 46
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...

88. Ек с-ма соціалізму.
Характреними рисами такої системи є: суспільна (державна) власність практично на всі ек-чні ресурси; монополізація та бюрократизація ек-ки; централізоване економічне планування як основа господарського механізму; залежність ек-ки від ідеології і політики.
Соціалізм проголошував суспільну та класову рівність всіх людей. В той же час проголошувалася народна власність на всі ресурси держави – землю, фактори вир-ва, результи вир-ва та прибуток.
А насправді все належало суспільству, тобто державі. Проголошена суспільна власність народу була на справі державною власністю, а народ не мав майже нічого.
89. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної ек-ки: директивне планування та централізоване управління.
Господарський механізм має ряд особливостей. Він передбачає:
безпосереднє управління всіма підпр-вами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади; держ повністю контролює вир-во та розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринокові відносини між окремими господарствами; державний аппарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адм-розпорядчих методів.
При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація госп. механізму та економічних зв’язків.
Суспільні потреби визначалась безпесоредньо центральними плановими органами. Централізований розподіл природних ресурсів здійснювався без участі виробників та споживачів. Розподіл створеної продукції між учасниками вир-ва жорстко регламентувався центральними органами шляхом тарифної системи та централізовано прийнятих нормативів.
90. Зміст перехідної ек-ки: загальне і особливе. Об’єктивні чинники перехідного стану.
Криза адміністративно-командної ек-ки спричинила невідкладне завдання створення нового господарчого механізму, що забезпечує ефективність використання усіх природно-господарських ресурсів, зміцнення НТП, відродження господарської ініціативи і заповзятливості. Такий механізм припускає строгу і чітку персоніфікацію виробничо-господарських ресурсів, основна маса об'єктів державної власності повинна бути приватизована. На цій основі повинна бути створена ринкова ек-ка.
Перехідними ми називаємо такі ек-ки, які перебувають у процесі великомасштабних змін, що ведуть до іншої, стабільної ек-ки. Перехід має визначену кінцеву мету – ринокву ек-ку та парламентську демократію.
91. Становлення різних форм власності в перехідній економіці.
Перехідна ек-ка – процес якісних змін в сус-ві в момент його переходу до нового соц-ек ладу.
Перехідний стан до ринкової ек-ки передбачає наявність підприємств різноманітних форм власності : державних, колективних, змішаних, спільних. Індивідуальних.
Державна форма власності при нерозвиненій демократії приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної власності елементів корпоративного привласнення.
Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.
Приватизація – це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.
Роздержавлення й приватизація відбуваються у таких формах: перетворення державного підпр-ва на акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підпр-ва, зданого в оренду, орендним підпр-вом або іншим орендарем; викуп майна державного підпр-ва членами трудового колективу; продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та громадянам.
92. Закономірності та особливості розвитку перехідної ек-ки
- неврівноваженість ек-ки (нестійкість існуючої с-ми з метою її зміни на іншу)
- виключенність поверненння старого ладу
- дуже вагомі суперечності між системами, але вони є джерелом розвитку
- наявність особливих, перехідних форм ек-ки
93. Особливості ек відносин при переході до ринкової ек-ки.
Дібералізація ек-ки
- перехід до вільного ціноутворення
- торгівля на основі свободи свіх суб’єктів ринку
- підпорядк-ня діяльності вир-ків вимогам ринку.
Лібералізація зов-ек зв’язків:
- усунення монополії держави на них
- умови для зарубіжних інвестицій
- сприяння зов торгівлі
94. Особливості ринкової трансформації ек-ки України.
- минула система – антипод ринку
- глибинний характер перетворень (відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, зміна елементів надбудови)
- економічний спад зумовлений і об’єктивними ричінами і прорахунками
- налагордження нових зовн-ек відносин
- інтеграція, нелека
- затяжний трансформаційний період
- тіньова ек-ка
95. Світове господарство: його суть та структура.
СГ – сукупність національних господарств, що беруть участь у МПП і пов’язані між собою системою міжнар відносин.
Зараз св гос-во поділяється на три групи країн:
Розвинені – 30 країн і 55% ВВП
Країни, що розвиваються, слаборозвинені багато, але лише 28% ВВП
Країни з перехідною ек-кою, ті, що здійснюють перехід від ком-адм до ринкової ек-ки
96. Міжнар поділ праці. Міжнар ек відносини.
МПП: 1) сусп поділ праці – це сукупність різних видів виробничої діяльності; це найбільш загальна форма сусп-го вир-ва, він переростає в МПП. Який є вищим етапом розвитку; 2) МПП – якісно вищий етап сусп-го поділу праці – раціональна форма використання СПП у рамках народного господарства. Це спеціалізація кожної країни на випуску певних виробів із метою задоволення як своїх потреб, так і потреб країн-партнерів.
МПП буває: загальний – це поділ праці між країнами світового співтовариства по найбільшим сферам сусп-го вир-ва; окремий – поділ праці між країнами всередині однієї сфери сусп-го вир-ва або галузі ек-ки; одиничний – поділ праці між суб’єктами в рамках однієї обособленої господарської одиниці.
МЕВ – с-ма господарських зв’язків фізичних та юридичних осіб на інтернаціональному рівні, на рівні держав, групи держав, міжнародних економічних організацій, які орієнтовані на реалізацію їх потреб; це особлива сфера здійснення виробничих зв’язків, які вийшли за територіальні рамки окремих держав; це сукупність суспільно виробничих зв’язків суб’єктів світового господарювання.
97. Інтернаціоналізація господарських відносин та продуктивних сил.
Інтернаціоналізація господарських відносин – це розвиток господарських зв’язків між країнами світового співтовариства; це процес переростання виробничими силами та виробничими відносинами національних кордонів.
Інтернаціоналізація продуктивних сил – це створення міжнародних господарських об’єктів у країнах світового співтовариства.
Можливості:
Оновлення науки і техніки вимагає участі у цььому прцесі багатьох країн
Розгортання вир-ва для пореб різних країм
Поширення НТР,активніша рухливість капіталу і роб сили.
98. Міжнародні валютно-фінансові організації.
Міжнародні валютно-фінансові ор-ії – орг-ії, що регулюють валютно-фінансові відносини.
Св Валютна с-ма має довгий шлях свого розвитку:
- золото - світові гроші , потім золотодевізний стандарт до 44 – фіксоване співвідношення
- золотодолларови стандарт МВФ)
- Система плаваючих курсі
регуляторними фін оргіями є:
1) нац банки, міністерство ек-ки, міністерство фінансів, органи валютного контролю;
2) міжнар валютно-фінансові організації (МВФ, МБРР), регіональні валютно-фінансові організації (ЄВІ, ЄБРР).
найбільше досягнення – Євро.
99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Держ регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток ек об’ктів для стабілізації ек с-ми та її пристосування до інтересів людини.
Одним з інструментів ек рег зовн ек діяльності є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі ек-ки.
Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовн-ек політики. Вільність різних суб’єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для ек-ки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.
100. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
ГП – всезагальні проблеми згальнопланетарного масштабу, пов’язані з життєвими інтересами людства і мможуть бути вирішені спільними діями всіх країн
Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.
- До першої належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи й суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні споживання ресурсів, що відновлюються і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання.
- До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в державах, що переходять до ринкових відносин. У розв’язанні цієї проблеми зацікавлені не лише держави, які мають ракетно-ядерний потенціал, а й народи усієї планети.
- Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного й соцго середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, що є результатом взаємодії не лише природи й суспільства, а й відносин між державами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

купить магниты

интернет магазин создание

шины континенталь купить