It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 56
Гостей: 56
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Колись відомий економіст-реформатор академік Л І Абалкін в інтерв'ю «Місячний ландшафт, або що зросте на нашому соціальному ґрунті» відзначив, що «соціальний гумус — це культура праці, побуту, спілкування, що накопичується десятками років, і він потребує тривалого якісного відновлення» [1, с. 2] Коли почалася перебудова, реформатори гадали, що «відчиняться двері, й до економіки прийдуть економічно грамотні, ініціативні, діяльні та працелюбні підприємці, але.. ми спочатку побачили місячний ландшафт Тобто, як на Місяці, був знятий культурний прошарок» Багато наших молодих бізнесменів нагадують або Остапа Бендера, або онуків лейтенанта Шмідта, або мільйонера Корейка, або Буратіно Це випливає з низького рівня як економічних знань, так і культури Але значною мірою — це наслідки адміністративно-командної системи, поганого юридично-правового забезпечення підприємницької діяльності, хибної податкової політики тощо. Ну що ж, будемо сподіватись, що економічна освіта незабаром «оживить» мертву пустелю і люди побачать перші погонці справді цивілізованого ринку Як вважав Песталоцці, країна може розвиватись тільки завдяки молоді.

211. Мета економічної освіти та функції, які вона повина виконувати
Концепція неперер вноі економічної освіти ґрунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури і освіти. Якщо в загальноосвітній школі закладається база економічних знань, мислення і поведінки, то в системі спеціальної економічної освіти для молоді (ліцеї', коледжі, академії") формується підприємець для ринкових відносин.
У системі вузів та університетів надається економічна освіта тим хто зробить підприємництво сферою своєї професійної діяльності. У системі підготовки магістрів з економіки та післявузівської підготовки створюються умови для економічної освіти менеджерів вищої кваліфікації.
Дуже важливо зрозуміти, що економічна освіта здобувається ні. для престижу, а для практичної економічної діяльності Викладач економіки повинен усвідомлювати, що економіка як система ієну? не у вакуумі, а в культурній сфері нації. За словами А. Ейншейна «економіка змінюється зі змінами нашого мислення» Ось чому у викладанні економіки дуже важливо користуватися елементами економічної психології.
Перехід до нових економічних відносин потребує не тільки розуміння, а й прискореного розвитку економічного мислення людей. У процесі викладання економіки в школі важливою проблемою є зміна економічної поведінки дитини в напрямку розвитку в неї підприємливості, діловитості, ощадливості, працьовитості та інших ціннісних орієнтацій, які грунтуються на економічному способі мислення. Слід повернутися до думки Адама Сміта: той, хто заробляє більше грошей для себе і своєї сім'ї, одночасно створює умови для збагачення всього суспільства. Національний дохід і національне майно не є романтичними та загадковими явищами Одержав більший прибуток — збільшив прибуток нації Накопичив 1000 доларів — збільшив валютний запас нації і т. д. Діти мають розуміти, що власність — це і багатство, і великий клопіт, а заздрість та жадібність — і пороки, і фактори, згубні для економіки.
Тривалий час потреба в формуванні економічного мислення була відсутня, тому що за умов адміністративно-командної економіки нічого не треба було вирішувати самому, а людина не почувала себе безпосереднім учасником економічних відносин, їй не треба було впливати на хід економічних подій, не треба було виявляти творчу активність, здійснювати вибір свого місця в економічній системі.
За ринкових відносин людина починає усвідомлювати не тільки цінність свободи вибору, а й відповідальність, що з вибором зв'язана Приймаючи рішення зайнятися бізнесом чи працювати за наймом, людина вибирає свою долю і долю своїх дітей. Тому економічне мислення — не просто багаж економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, іншими словами, це формування моделі економічної поведінки.
Зараз економічні знання дітей практично зв'язані з тим, що вони бачать навкруги. Неважко здогадатися, наскільки однобічною є така «економічна освіта»! Дуже погано, що в дітей складається «візуальне» враження про економічні реалії. Те, що вони бачать, викликає певний інтерес, зацікавленість і спонукає до отримання знань про ці явища, далеко не завжди позитивні. А те, що не лежить на поверхні або асоціюється з якимись консервативними поняттями, ще довго залишається незрозумілим. Якщо своєчасно не скорегувати систему інтересів школяра, потім може бути запізно.
Для цього треба викликати необхідний інтерес за допомогою нестандартних методів навчання. Під цим розуміємо навчання школярів з елементами гри в дусі змагань та здорової конкуренції, міні-вистави, практичні заняття, розповіді, конкурси, свята та інше.
Англійські спеціалісти з вікової психології вважають, що економічні уявлення дітей складаються в загальному вигляді
вже до 11 років. У 13-14 років діти мають уявлення про підприємницьку діяльність, але бачать лише «надводну частину айсберга», бо тільки половина з них розуміє, що необхідною умовою відкриття свого діла (бізнесу) є не тільки первинний капітал, а й наявність серйозної підприємницької ідеї.
Так званий дитячий бізнес (між іншим, дуже поширений у нас' миття автомашин, дрібна торгівля тощо) не може сформувати потрібний рівень економічного мислення й економічної поведінки майбутніх членів ринкового суспільства. Економічне мислення формується поступово і не тільки шляхом отримання спеціальних знань. Можна стверджувати, що коли дитина ознайомлюється з будь-яким літературним твором, вона починає розуміти атмосферу економічного життя в конкретних історичних обставинах? Чи варто забувати, що 80 років тому в нашій країні були ринкові відносини. Є багато літературних творів, які можна використати в практиці викладання
Хоч навчитися економіці «на вулиці» неможливо, але питання економічної освіти дуже складні як з погляду сприймання економічних явищ дітьми, так і з погляду вибору методичних засобів. Російські педагоги О Меншикова і Т. Попова розробили [76, с 96] 5 основних блоків методики економічного навчання школяучених-економістіврів з елементами професійної підготовки.
1 Уведення до загальноосвітньої школи системи навчання у таких формах:
• факультативні заняття з економіки із залученням ;
• формування економічних класів за зразком математичних, фізичних тощо;
• організація на базі шкіл на комерційно-спонсорських засадах груп з поглибленим вивченням економіки та обов'язковими практичними заняттями (банківська справа, аудит і т. ін.).
2. Створення неформальних юнацьких організацій — економічних клубів.
3. Збільшення випуску популярної економічної літератури для школярів (комікси, економічні словники, сценарії ділових ігор, збірники економічних задач і т. ін.).
4. Випуск теле- і радіопрограм економічного напрямку інформаційно-пізнавального та навчального характеру (конкурси, теле- і радіовікторини, телеігри).
5. Упровадження ефективної системи оволодіння комп'ютерною грамотністю з використанням спеціальних програм, у тому числі економічного змісту.
Методику викладання економіки необхідно адаптувати до різного віку школярів.
Виділяють дві вікові групи:
І — середній шкільний вік (10-14 років), II — молодші школярі та дошкільнята (5-9 років). Старшокласники більшою мірою тягнуться до дорослих. Тому вони можуть і самі здобути потрібні знання.
Універсальної методики викладання економіки не було, нема і ніколи не буде!
Але «перша заповідь» викладача така:
- знай свій предмет;
- збуди інтерес до нього;
- створи умови для творчої діяльності того, хто вчиться. Я поділяю погляди О. Меншикової та Т. Попової [76, с. 9б],
які пишуть: «Ясна річ, що економіка як обов'язковий предмет
вивчення в школі «не піде». По-перше, немає фахівців-педагогів, які могли б у доступній для школяра формі викладати економічні дисципліни. По-друге, відсутні розробки конкретних програм навчання». Вони пропонують як першу спробу — систему економічних факультативів.
На формування економічної культури й поведінки в суспільстві впливає наявність таких негативних явищ, як тіньова економіка, мафія, корупція, злочинність. Учитель не повинен заплющувати очі на ці явища. Діти їх бачать у реальному житті, тому треба вчити дітей розуміти як саме явище, так і те, що його породжує.
Наприклад, розглядаючи чорний ринок як породження тіньової і економіки, треба роз'яснювати дітям, що тіньова економіка — це економічна діяльність поза рамками закону і правопорядку, а причина її виникнення — високе оподаткування легальної діяльності,
що пригнічує ініціативу, призводить до невикористання творчого потенціалу підприємців. Чорний ринок — це відповідь на існування малоефективної та несправедливої системи розподілу національного багатства на користь привілейованої еліти або могутніх політичних кланів. Людям тоді чхати на законність. Вони роблять хто що може.
Я. Корнаї слушно попереджував, що «псевдоринковий ме-ханізм» перетворює на безглуздя використання навіть найсучасніших інструментів ринку. Вчитель має довести, що спекуляція не може стати двигуном прогресу, що підприємець не може слугувати не споживачу, а владі, бо це надає бізнесу мафіозно-номенклатурного характеру. Ось чому, коли Піночет казав, що існує тільки один спосіб допомагати бідним — це створювати для них нові робочі місця, він міркував як людина економічна.
Взагалі у викладанні економіки блоки етичний і правовий мають однакові з понятійним економічним апаратом права. Плавати в бурхливому морі ринку неможливо, не навчившися спочатку триматися на поверхні, не знаючи основних принципів, механізмів та інститутів ринкової економіки, не виробивши навичок ринкової поведінки.
Серйозною помилкою нашої економічної освіти була і є орієнтація на освіту та навчання знанням, а не мисленню та поведінці в реальному житті. Вивчення економіки вже в школі повинно формувати ядро мотиваційного механізму економічно розумної поведінки молодої людини за умов ринку. Ось чому ми вважаємо дуже важливим і принциповим обговорення проблем економічної освіти у взаємозв'язку з проблемами економічної культури, мислення та поведінки. У процесі вивчення курсу МВЕ майбутній учитель повинен мати власну думку і форму її вираження в методиці викладання.
Україна, яка робить перші кроки в реформуванні економіки, стикається з безліччю проблем, що треба вирішувати вперше. Нам необхідно засвоювати уроки ринку, не повторюючи чужих помилок, не роблячи власних. Відомо, що японці, які вважають себе учнями американців, дуже уважно вивчали всі відомі концепції менеджменту і... створили свою. Так треба зробити і нам. Майбутньому вчителю необхідно продумати крок за кроком, як логічно, простою, зрозумілою мовою розповісти про найбільш важливі та складні економічні категорії, розкрити дивовижний світ економіки.
Таким чином, метою економічної освіти як складової економічної культури суспільсз метою формування в учнів економічного способу мислення через відбір матеріалу та форм його подання, розробку методики контролю навчання тощо.
Як вважав мудрий Монтень, «річ не в тому, щоб причепити до душі знання: вони повинні вкоренитися в ній; не в тому, щоб злегка помастити її ними, необхідно, щоб вони просякли її наскрізь, і якщо вона від того не зміниться і не поліпшить свою недосконалу природу, то, безумовно, варто облишити цю справу» [80, с. 25].
Отже, аналізуючи вимоги до економічної культури, до основних характеристик підприємця (власника) і менеджера (найманого службовця), а також власника і менеджера в одній особі, можна дійти справедливого висновку, що їхня економічна освіта потребує різного рівня економічного мислення та поведінки. Але підготовка нижчого рівня завжди є підґрунтям економічної освіти вищого ґатунку.

212. Суть концепції економічного мислення і поведінки людини в суспільстві
Економіка, на відміну від техніки, медицини, біології, географії, математики, фізики тощо, має невидимий механізм дії. Проте життя видає на поверхню наслідки дії економічних механізмів: гроші, товари, ціни, безробіття, інфляцію та ін.
Томас Гоббс (1588 — 1679), автор книги «Левіафан, або Матерія, форма та влада державна, церковна та світська» [29, с. 115] так розумів механізм загального співробітництва: «Люди настільки заклопотані самозахистом і задоволенням особистих потреб, що тільки СИЛА (або загроза її застосування) може примусити їх утримуватися від постійних нападів один на одного». Тому Гоббс вважав державу одним із засобів примусу людей до суспільного співробітництва, утримання від насильства, від захоплення чужої власності. В XVII ст., як відомо, в Європі панувала економічна філософія МЕРКАНТИЛІЗМУ, згідно з якою чим більше золота, товарів, землі мала країна, тим багатшою вона була (цей погляд став однією з причин колоніальних загарбань).
Але вже Адам Сміт (1723-1790) вважав, що в основі механізму суспільної координації лежить економічний спосіб мислення (ЕСМ), що не залежить від держави та уряду. Хоч і не він вперше використав термін «економічний спосіб мислення», але його талановита метафора щодо «невидимої руки», яка керує суспільними явищами, відіграла значну роль у формуванні економічної філософії капіталістичного типу.
У 1776 р. А. Сміт у книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів» розкрив ЕСМ як метод всебічного дослідження змін, що відбуваються в суспільстві. Пол Хейне розглянув ЕСМ вже з позицій 1982 року. На мою думку, П. Хейне є талановитим популяризатором ідей економічного способу мислення. Його твори можуть бути прикладом того, як треба вчити основам економіки. Ось чому є сенс і майбутнім бакалаврам, і майбутнім вчителям ознайомитися з основними тезами П. Хейне.
Хейне винайшов цікаву аналогію для розуміння ЕСМ: дорожній рух в години «пік».
Дійсно, всі водії мають різні цілі, інтереси, маршрути, швидкості, нічого не знають один про одного. Об'єднує всіх те, що кожен з них має бажання уникнути аварії і кожен знає правила дорожнього руху. Пол Хейне сформулював правила гри або «правила дорожнього руху», яких дотримуються різні суспільні механізми координації (бізнес, уряд, наука, сім'я, школа). Найважливішими є права власності, які встановлюють, що кому належить, і точно визначають, який вибір зробить індивід, виходячи з власних інтересів.
«Правила дорожнього руху», які називає П. Хейне [128, с. 28], вважаються класичними у визначенні управлінських пріоритетів.
_
Пол Хейне вважав обов'язковою саме цю послідовність. Він казав: «Ви повинні чути запах диму до того, як його побачите...»
Економічна теорія стверджує, що, діючи у власних інтересах, люди створюють можливості вибору для інших, а суспільна координація — це процес безперервного взаємного пристосування до змін у чистій вигоді, які виникають у результаті їхньої взаємодії. У кожному суспільстві, де існують гроші, людина прагне мати їх побільше тому, що гроші розширюють можливості досягнення власних (не завжди егоїстичних) інтересів. І це допомагає передбачити людську поведінку.
Якщо співвідношення між зиском та витратами на якусь дію збільшується, то люди виконують цю дію частіше, якщо зменшується — рідше. Тобто гроші — це мастильний матеріал механізму співробітництва.
На рисунку 13 ми спробували відобразити чотири взаємозв'язані особливості економічного способу мислення, котрі П. Хейне виділяє як головні (на тлі конфліктуючих інтересів і необхідності взаємного пристосування).
_
Ринкова економіка в розвинених країнах сформувалася в цілісну систему тільки внаслідок створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки економічних суб'єктів.
Ці регулятори гарантують свободу економічної діяльності кожному суб'єкту, але зумовлюють практичну неможливість монополізації економіки окремими суб'єктами або їх угруповуваннями. Ефективні системи господарського механізму балансують як власні інтереси особистості, так і інтереси суспільства, спираючись на правову систему (право власності); культуру підприємництва; систему обліку.
Ще А. Сміт у вже згадуваному творі показав, що особистий інтерес кожної окремої людини як члена суспільства, яке ґрунтується на поділі праці, веде до зростання багатства всієї країни. Важливими передумовами цього є: власність, конкуренція, ринок, підприємницьке середовище.
Повертаючись до «невидимої руки» А. Сміта, принагідне спробуємо з'ясувати, що саме важить більше для успіху: щасливий випадок чи наполеглива праця (рис).
_
Учитель економіки також має зробити «видимим» механізм регуляції економічної поведінки людини. Як саме? Це основна проблема методики викладання основ економіки.
Цікаву притчу про економічне мислення та поведінку розповів студент А. Дюкель. «Чому євреї не живуть у Вірменії?».
«Один єврей вирішив шукати нові землі. Приїхав він до Вірменії на ішаку. (Скотина добра, винослива, мало їсть. Економна!) О, Вірменія! Благодатний край! Тепло! Їжі багато! «Добре було б оселитися тут із своєю родиною. А цікаво, які тут люди живуть?» — міркував єврей. Бачить, біжить по дорозі хлопчик. «Ну, — думає, — які діти, такі й дорослі». Покликав єврей хлопчика, дав йому 4 копійки і каже: «Ось тобі гроші, нагодуй за них мене, мого ішака, та щоб і на майбутнє залишилось». Хлопчик взяв гроші та побіг. Через п'ять хвилин він повертається з кавуном і каже: « Кавун з'їж сам, ішаку віддай кірки, а зернятка посади на майбутнє. ЦЕ коштує дві копійки, а ще дві копійки я беру собі за послугу...» Узяв єврей кавун та подумав: «В цій країні нам нічого робити». Ось чому євреї не живуть у Вірменії».
Ви зрозуміли, напевно, що не треба шукати в цій притчі чогось образливого для євреїв чи вірмен, а лише підтвердження того, що покажчиком економічної культури країни є економічна поведінка дітей.
Приклад реальної економічної поведінки наводить студентка А. Скитева. В Латвії у відповідь на необгрунтоване підвищення плати за проїзд у міському транспорті рижани зробили так: кожний, хто виходив з автобуса чи тролейбуса, передавав свій квиток тому, хто заходив. За кілька днів під впливом такого цивілізованого засобу економічного протесту колишні ціни було відновлено.

213. Класифікація та особ. Еконм. Знань як предмету навчання.
Механізм економічної системи освіти включає три етапи: засвоєння економічних знань; перетворення економічних знань у переконання та установки; набуття вмінь реалізовувати знання в економічній дійсності. Ефективність економічного виховання залежить від раціонального здійснення кожного етапу окремо.
Засвоєння економічних знань визначається рівнем теоретичної розробки економічної теорії, правильним відбором знань для засвоєння, рівнем теоретичної та методичної підготовки викладачів, інтересом учнів до економічної теорії, поєднанням різних ефективних форм навчального процесу.
Базові знання – це ті інструменти економічного мислення, якими ми користуємося при аналізі й вирішенні економічних проблем, закономірності, а також способи розрахунків та розкриття різних економічних питань.
_Рівень економічних знань у різних типах підприємницької діяльності умовно виглядатиме так – рис.1. Величина лінії на рис.1. символізує обсяг економічних знань.
Обсяг е.з.
_____ 1 2 3 4 рівні е.з.
1-учні в школі
2-малий бізнес
3-підприємництво
4-стратегічний менеджмент
Як свідчить досвід, асами підприємництва та стратегічного менеджменту можуть стати тільки 2-5%
Людей, великими підприємцями-8-10%, дрібними підприємцями-майже 20%, але 70% людей мають набути в школі такого обсягу знань, щоб стати економічно культурними.
Отже, стратегія і тактика викладання економічних дисциплін передбачає розробку рекомендацій щодо обсягу та послідовності викладання навчального матеріалу, вироблення критеріїв оцінки ступеня його засвоєння, організації навчального процесу та його методичного забезпечення.
214. Навчальна програма предмету та методика її розробки.
Для організації навчання викладач має вміти розробляти навчільні програми курсу. Ці про зміст практичних та семінарських занять, форми самостійної роботи і контролю знань, науково-методична література. Розробляється також сітка розподілу навчальних годин за всіма видами робіт.
Навчальна програма створюється учбовим закладом для кожної учбової дисципліни.
Важливе значення має врахування міжпредметних і внутрішньопредметних взаємозв"язків.
В програмі повинні бути визначені:
1) виділення вступної, тематичної, заключної, а також оглядової та установчої лекції (уроків)
2) добре продуману систему взаємодії викладача і студента або учня на лекції або уроці
3) акитвізацію пізнавальної діяльності учня на основі принципу проблемності
Обов"язковими структурними составними робочої навчальної програми є:
1.Тематичний план
2.Засоби для проведеня поточного і підсумкового контролю
3.перелік навчально-методичної літератури.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

www.topobzor.info

также читайте top-obzor.com

что такое суррогатная мать