It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

141. Поняття про бар’єри взаєморозуміння.
Причини їх виникнення та наслідки.
В процесі передачі/прийому інформації відбувається її суттєва втрата, що викликана бар”єрами спілкування. До них відносяться, перш за все, бар”єри пов”язані з кодуванням/декодуванням інформації. При кодуванні думка – мова губиться 30%; з внутрішнього в зовнішньє мовлення 80% тієї інформації, що перекодована у внутнєнню мову. В залежності від словарного запасу людини, що слухає, сприймається до 70%. Потальше гублення відбувається при перекладі в образи уяви і пам”яті.
В педагогічній діяльності в ході монологічного спілкування (лекція, урок), коли слухачі, як правило, не мають можливості вточнювати інфу, в пам”яті залишається всього 20% сприйнятого. Коли людина сприймає інформацію, що підкріплена наглядним матеріалом, вона запам”ятовує 50-70%. Якщо людина сама ососбисто виконує якусь вправу, то % запам”ятовування піднімається до 90.

150.Індивідуальні бар`єри взаєморозуміння
Різні вчені виділяють різні види бар’єрів взаєморозуміня.Є.В.Залюбовська дає наступне визначення: Комунікативний бар’єр-це абсолютне чи відносна перешкодаєфективному спілкуванню,що суб’єктивнопереживається чи реально існує в ситуаціях спілкування,причинами яких являються мотиваційно-операційні, індивідуально-психологічні, соціально-психологічні особливості осіб що спілкуються.Залюбовська виділяє також феномен”індукційованого бар’єру ” тобто вторинних несвідомих проблем у спілкуванні,які виникають при взаємодії з людьми напруженими, скованими.
Б.Д.паригін ивділяєдва види бар’єрів: 1)внутрішні бар’єри особистості,пов’язані з такими утвореннями,як норми, цінності,а також з такими особистими якостями, як ригіднисть,конформність, слабка воля тощо
2)бар’єри,причина яких-не в особистості: нерозуміння з боку іншої людини, дефіцит інформації тощо.

151.індивідуальний бар’єр взаєморозуміння; причини його виникнення
Причиною виникнення бар’єрів є вплив зовнішніх факторів з боку об’єкта чи ситуації взаємодії. Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління.Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв’язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уавги підтексту тощо.

152.Груповий бар’єр взаєморозуміння; причини його виникнення.
Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління.Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв’язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту тощо.Порушення групового спілкування – це різностороннє ускладнення спілкування, відносин та взаєморозуміння, психологічна сторона якого обумовлена такими особистими якостями як єгоїзм кожного з тих , хто спілкується, підозрілість, авторитарність, нещирість,заздрість тощо.

153.Бар’єри взаєморозуміння у навчанні
Причиною виникнення бар’єрів у начанні може стати несприйняття учнями викладача, одне-одноготощо.Порушення відносин з викладачем або між учнями можуть бути викликані підозрілістю, маніпулятивністю, заздрістю, ревнощами тощо.Це призводить до порушень у області міжособистісних контактів, при цьому у деякій мірі”страждає” спілкування з іншими людьми, підвищується незручність,неадекватність, роздратованість, які можуть призвести до невротичних змін особистості.

154.Комунікативна “атака”.Її значення та застосування в навчальній діяльності
“Комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванній цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією. Цей етап спілкування можна назвати комунікативним вмінням викладача, яке в свою чергу , виступає методом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні.”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.

155.Комунікативна “атака” як метод активізації уваги у навчальному процесі
.”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.Факторами які забезпечують ініціативу педагога в спілкуванні є:чіткість організації початкового контакту з класом,
оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкування,
введення особистісних аспекиів у спілкування зучнями,
організація цілісног контакту з усим класом.введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію,
формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення.
З іншого боку , активізувати аудиторію можна дещо іншим видом застосування “комунікативної атаки”, де будуть застосовуватиськороткий виклад якогось цікавого факту, історії, зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання, що пропонується в роботах з ораторського мистецтва.

156. Комунікативна “атака” у діловому спілкуванні
У діловому спілкуванні “комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванній цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.Проведення у діловому спілкуванні “комунікативної атаки” базується на певних вимогах до мовлення осіб що спілкуються,і перш за все до його інтонаційної виразності.Із засобів інтонаційної виразності мовлення, які є найхарактернішими для “комунікативної атаки” найбільше виділяють темп мовлення,паузи, логічні наголоси.У діловому спілкуванні “комунікативна атака ” проводиться в кілька етапів.Спочатку йде стадія орієнтування в ситуації спілкування, потім- привернення до себе уаги об’єкта спілкування.Наступна стадія-“зондування душі об’єкта спілкування”, потім -“променевипускання”, тобто передача своїх “бачень” об’єкту спілкування за допомогою міміки,мікроміміки, голосу тощо.І остання стадія-зворотній зв’язок який має відбуатись як емоційно , так і змістовно.

157. Комунікативна “атака” у викладацькій діяльності
Якщо педагог вперше зустрічається з аудиторією, він повинен мати початкову інформацію про учнів.Потім починається спілкування з аудиторією. Педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу.А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.”Комунікативна атака” передбачає проведеня своєрідного натиску педагога на аудиторію з моменту його появи, що зумовлюється необхідністювстановлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні.Цейнатиск виражається в спрямованості погляду педагога, мускульній мобілізованості, інтонаційній виразності мовлення.

158.Основні комунікативні вміння викладача
Комунікативні вміння викладача – це готовність педагога до професійної комунікативної діяльності. До комунікативних вмінь педагога належить: мовленнєве або вербальне спілкуваня, невербальне спілкування , орієнтуання в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою.Педагог має вміти встановдювати професійно-педагогічний контакт, проводити самопрезентацію тощо.Мовленнєве спілкування-це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування- це передача інформаціїбез слів, за допомогою міміки, жестів,рухів тощо.Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальинх взаємовідносин між тими що спілкуються.Соціальна перцепція- це розуміння людини людиною.


159.Особливості комунікативнх вмінь економіста
Економісти мають набуати таких комунікативних вмінь, навичок, як:
• ефективно говорити і слухати під час спілкування;
• орієнтуватись у ситуації спілкування;
• орієнтуватисьуособливостях партнера у спілкуванні;
• Вміти створювати сприятливу для спілкування атмосферу;
• правильно вибирати засоби подання інформацїї
• вибирати ефективний стиль спілкування у конкретнійситуації з конкретною людиною;
• долати протистояня;
• розв’язувати конфліктні ситуації;
• брати участь у груповій взаємодії;
• робити висновки;
• проводити самоаналіз;
• протистояти маніпулювнню у комунікації
Економісти повинні вміти спілкуватись у малих групах, вести ділове спілкування, переговори тощо.

160.Особливості комунікативних вмінь керівника
Керівники-люди, які відповідають зядільність колективу .Тому вони мають вміти оргаізовувати людей, а для цього їм потрібні такі комунікативні уміння:
• Вміти створювати сприятливу для спілкування атмосферу;
• правильно вибирати засоби подання інформацїї
• вибирати ефективний стиль спілкування у конкретнійситуації з конкретною людиною;
• долати протистояня;
• розв’язувати конфліктні ситуації;
• брати участь у груповій взаємодії;
• робити висновки;
• проводити самоаналіз;
• давати відгуки на виступи підлеглих;
• робити рецензію;
• відповідати на запитання;
• знаходити правильні засоби самоподачі;
• робити аналіз літератури та робити доповідь;
• робити доповідь за будь-яких умов;
• проводити дискусії;
• володіти увагою слухачів;
• долати негативне сприйняття у спілкуванні та інш.
Ці вміння необхідні керівнику оскільки управління персоналом вимагає частого спілкування з підлеглими, з колегами тощо.

161.Поняття “комунікативні вміння”.Процес їх формування
Комунікативні вміння – це готовність до професійної комунікативної діяльності.о комунікативних вмінь належать: мовленнєве або вербальне спілкуваня, невербальне спілкування , орієнтуання в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою, емпатія. Мовленнєве спілкування-це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування- це передача інформаціїбез слів, за допомогою міміки, жестів,рухів тощо.Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальинх взаємовідносин між тими що спілкуються.Соціальна перцепція- це розуміння людини людиною.Емпатія-здібність людини стати на місцеіншої і відчути її стан як свій власний.Емпатія формується ще в дитнстві.Інші вміння можуть формуатись протягом всього життя, при цьому не обов’язково займатись педагогічною діяльністю.Комунікативні вміння допомагають забезпечити успішність спілкування, є індивідуально-психологічними властивостями особистості.

162.Ефективність коиунікацій в умовах ринкової економіки
163.Загальна характеристика засобів спілкування
Засоби спілкування- це прийоми за допомогою якихвідбувається обмін інформацією.Є два види спілкування-мовленнєве і немовленнєве.Мовленнєве або вербальне спілкування є основним засобом людського спілкування.Окрім мовлення у спілкуванні використовуіться і немовленнєві або невербальні засоби спілкування.Це паузи, жести, міміка, рухи очей, сміх, темп мовлення тощо.
164.Особливості використаннярізних засобів спілкування у професійній діяльності викладача
Основним засобом людського спілкування є мовлення.Мовленнєва діяльність педагога повинна обов’язково реалізувати три функції:
1. Комунікативна функція-встановлення зв’язку з іншими людьми;
2. Інформативна функція- передача інформації іншим людям;
3. Регулятивна-проведення впливу на інших людей.
Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування.У цій системі виділяють такі групи:
1. Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)
2. Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)
3. Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)
4. Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

165.Мовлення як основний засіб спілкування. Його характеристики
Мовленнєве спілкування —
засіб, у якому як знакову систему використовують мовлення (систему фонетичних знаків, що містить два принципи: лексичний та синтаксичний) [1 ].
У психології в комунікативному акті нерідко виокремлюють орієнтувальну та виконавчу частини. Перша включає в себе аналіз ситуації взаємодії, формування плану дії, тобто стратегії спілкування, необхідної для досягнення мети. Важливим моментом орієнтації є також оцінювання можливих наслідків певних дій і передбачення нейтралізації негативних результатів. Виконавча частина найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій: мовленнєвого етикет}-, самоподання, зворотного зв'язку. Під останнім розуміють реакцію суб'єкта на те, що він почув, бо інформацію про це він
надсилає у зворотному напрямі. Ця реакція свідчить, чи зрозумів об'єкт отримані сигнали, чи довіряє повідомленню і як емоційно ставиться до партнера та конкретного змісту повідомлення.
Щоб комунікативний акт був успішним, на етапі орієнтації треба звернути увагу на код і контекст. Це сприймання та розуміння ситуації контакту і добір стратегії спілкування. У цьому разі увага концентрується на адресаті (співбесідникові), а не на собі. На етапі виконання контролюються вже власні дії, конструюються повідомлення і підтримується контакт.
Культура мовленнєвого спілкування містить дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу — що вона вміє не лише слухати, а й чути.

166.Загальна характеристика невербальних засобів спілкування
Серед невербальних засобів спілкування першою слід назвати оптико-кінетичну систему, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють па-ралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін "паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація" вкладають різний зміст.
Серед невербальних засобів особливою є система організації простору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культурах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема монологу та діалогу.
Нарешті, специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, який є сновним засобом візуального спілкування.
Невербаїьна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичною значення слів. (Можна сказати: "Я прошу тебе йти у своїх справах" так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комунікації на зразок людського мовлення.


167Структура невербальних засобів спілкувааня
Система невербальних(несловесних) засобів спілкування складається з таких груп::
• Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)
• Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)
• Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)
• Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)
До просторових умов спілкування відносять:
• Розміри та форму кімнати, де проходить спілкування;
• Відстань між педагогами та учнями;
• Положення в кімнаті тих хто спілкується
До часових характеристик спілкування відносять:
• Коли проходить спілкування(на початку чи в кінці робочого дня)
• Прийнятність часу для того чи іншого виду спілкування;
• Протягом якого часу йде це спілкування
Вплив має також міміка(рухи м’язів обличчя), пантоміміка(хода, постава, покачування тіла людини) і встановлення зорового контакту з іншою людиною

168.Помилки та бар’єри слухання і їх вплив на ефективність спілкування
Комунікативний бар’єр-це абсолютне чи відносна перешкода ефективному спілкуванню,що суб’єктивно переживається чи реально існує в ситуаціях спілкування,причинами яких являються мотиваційно-операційні, індивідуально-психологічні, соціально-психологічні особливості осіб що спілкуються.Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність.

169.Причини виникнення бар’єрів слухання та можливості їх запобігання
Бар’єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво.Слуховий бар’єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів.Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи білюше розповідачів.При цьому увага розсіюється, зменшується запам’ятовуваність. Зафіксовано навіть феномен "перцептивне перекручування". Виявилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає почуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про картину світу, яка для них е надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу, або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко.
Запобігти виникненню бар’єрів слухання можна, вживаючи наступні заходи:в аудиторії має бути встановлена тиша, зайві люди мають бути видалені з аудиторії.Доповідач повинен говорити голосно, зрозуміло, правильно робити паузи і навіть перерви для відпочинку слухачів.Також треба усунути всі зайві предмети які могли б відволікати слухачів.

170.Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.
Професія керівника вимагає від людини певних вмінь.Одним з таких вмінь єспілкування керівника з колегами та підлеглими.Основним засобом спілкування є мовлення. Мовленнєва діяльність керівника повинна обов’язково реалізувати три функції:
4. Комунікативна функція-встановлення зв’язку з іншими людьми;
5. Інформативна функція- передача інформації іншим людям;
6. Регулятивна-проведення впливу на інших людей.
Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування.У цій системі виділяють такі групи:
5. Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)
6. Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)
7. Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)
8. Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)
До просторових умов спілкування відносять:
• Розміри та форму кімнати, де проходить спілкування;
• Відстань між керівником та підлеглими;
• Положення в кімнаті тих хто спілкується
Серед часовиз умов спілкування найголовнішу роль для керівника грає час проведення спілкування оскільки на успіхцього прочеу впливає те, коли-на початку чи в кінці робочого дня проводиться спілкування і скільки воно триває.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines