It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 79
Гостей: 79
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

115. Планування навчального заняття.
Будь-яке навчання неможливе без попереднього планування, планування як основа управління навчанням відіграє майже найважливішу роль в процесі навчання.
Планування – це документальне відображення образу майбутнього та шляхів досягнення результатів. Планування – це одна з форм мислення. Воно буває: наочно-дійове, абстактно-логічне.
Види планування: стратегічне- це концептуальне уявлення про шляхи досягнення мети;
Програмне – перелік заходів та дій, шляхи досягнення мети. Тобто планування – це опис мети та шляхів її досягнення.
Планування – це реалізація політики, процедур та правил. Політика включає орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень. Процедури являють собою встановлений перелік дій для основних типових ситуацій. Правила – це точне визначення пвених дій у спеціфічних ситуаціях.
Плани можна охарактеризувати
1.за цілями (комплексні, загальні, спеціалізовані)
2.за змістом (розподілу ресурсів, адаптація до засобів спілкування, внутрішня координація, орган-стратегічне передбачення)
3.За часом (довгострокові, тактичні, оперативні, календарні)
116. Навчальний план загальноосвітньої середньої школи.
Особливості планування в заг-осв. Школі:
Навчання здійснюється на основі базового навчального плану, який розробляється і затверджується централізовано. Базовий план – це комплексний документ для загального заг-осв. Середніх шкіл України.
Він включає:
• перелік навчальних предметів;
• обсяг навчання по роках;
• рекомендації предметного забезпечення.

117. Навчальний план вищого навчального закладу.
Навчальний план вищого навчального закладу складається:
1. графік навчального процесу (курси, тижні, зайняття)
2. таблиці бюджету навчального часу (курси, тижні)
3. план навчального процесу (назва предмету, терміни екзамену, заліки, курс. роботи, обсяг навчання в годинах, години в аудиторіях по дисциплінах на тиждень, терміни практики, державна атестація)
Навчальна програма – це основний документ, який визначає науково-теоретичний зміст предмету навчання, забезпечує необхідні умови для якісної освіти.
Навчальна програма предмету буває 2 типів:
типова та робоча.
Як приклад навчального плану ВНЗ розглянемо структуру навчального плану програми бакалаврів:

118. Структура програми навчального предмету.
Учбові програми по предметам складаються на основі навчального плану. Програма містить: пояснювальну записку про цілі предмету, про вимоги, форми та методи, тематичний зміст матеріалу, час для вивчення окремих питань, перечень устаткування та посібників, рекомендовану літературу.


119. Історичний розвиток організаційних форм навчання.
Типи/види уроків: 1 тип -урок форм-ня знань, умінь та навичок (види: с/р, л/р, пр/р, ділова гра, семінар), 2 тип - урок узагальнення і систематизації знань, умінь та навичок (види: конференція, диспут, екскурсія, відео-урок), 3 тип - урок повідомлення та засвоєння нових знань (види: лекція, бесіда, розповідь), 4 тип - комбінований урок (види: елементи всіх видів уроку), 5тип - контрольний урок (види: усне опитування, письмове опитування, к/р, пр/р, залік). Урок - це форма орг-ції навчання, коли вчитель в рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за постійним розкладом вирішує певні навчально-виховні задачі. Основні вимоги до уроку - 1)виховні - форм-ня працьовитості, відповідальності, ініціативності і т.д.,2)дидактичні - реалізація принципів навчання і забезпечення зв. зв'язку, 3)психологічні — інд. підхід і стимул-ня інтересу до пізнавальної д-ті, 4)гігієнічні. Нестандартні уроки: 1 )інтегровані уроки (вивчення декількох тем одним блоком), 2)театралізовані уроки, 3)урок-конкурс, 4)урок-аукціон, 5)урок - ділова гра, 6)урок - суд, 7)урок -посіділки, 8)урок - Ессе.
Засвоєння знань - це пізнавальна д-ть, яка направлена на оволодіння знаннями, уміннями та навичками. На основі вивчення явищ, фактів та процесів форм-ся узагальнення, які складають основу наукових понять. Засвоєння передбачає: 1)сприйняття, 2)осмислення, 3)узаг-ня, 4)закріплення і вдосконалення, 5)застоеування знань, 6)контроль. Знати навч. матеріал - це: 1)вміти свідомо його відтворити, 2)вміти виділити осн. положення, 3)вміти відповідати на питання по вивченому мат-лу, 4)вміти доводити вірність теор. положень, що засвоєні, 5)вміти підтвердити засвоєні положення фактами і прикладами, 6)вміти висловити своє ставлення до вивченого, 7)вміти застосувати отримані знання на практиці. Види усного викладення теми: 1)розповідь- емоційне викл-ня якогось питання, частіше фактичний матеріал, 2) пояснення-доведення - викл-ня мат-лу пов'язане з вивченням правил математичних дій, законів, явищ: тобто висувається теза і проводиться система її обгрунтування, 3)лекиія - традиційна і проблемна (передбачає еврістичний шлях, коли шукається відповідь на поставлене питання), 4)бесіда - метод навчання, який х-ся двустороннім зв'язком між викладачем та учнем, в формі діалога, коли вчитель за допомогою питань стимулює учня зробити самостійні висновки, 5)диспут - конкретне з'ясування якоїсь проблеми у взаємозв'язку з реальним життям та досвідом учнів, 6)дискусія - кол-не обговорення спірного питання з метою виявлення відмін-тей в розумінні питання і в спорі знайти істину. Основні види навч. занять: лекція, практ. заняття, семінар з теми, лабор. заняття, інд. заняття, консультації. Лекції: установчі, оглядові, циклічні. Семінар - форма учбового заняття, коли викладач організує дискусію коло певних тем, по яким студенти готують тези на основі інд-но виконаних завдань. Практичне заняття - форма учбового заняття, коли викладач формує уміння та навички практичного застосування теоретичних положень шляхом виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття включає: 1)проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок, 2)постановку заг. проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, 3)рішення задач з їх обговоренням, 4)рішення контр. завдань, їх перевірка та оцінка. Індивідуальне заняття - проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття інд. творчих здібностей, організуються за окремим графіком. Консультації — форма учбового заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні питання, організуються за окремим графіком.
Коли які викор-ся: 1)при вивченні теор. курсів: лекція + семінар, 2)при вивченні конкретних практичних спецкурсів: лекція + семінар+практичне, 3)по всім екон. курсам: інд. заняття+конс-ція.

120. Класно-урочна форма навчання.
Класно-урочна форма навчання полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки, протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).
Позитивним у класно-урочній формі навчання є: а) керівна роль вчителя; б)зміна видів занять; в) можливість використання різних методів навчання; г)забезпечення активності учнів; д) раціональне використання часу; е)забезпечення послідовного, систематизованого вивчення матеріалу.
Недоліками класно-урочної форми навчання є: а) вчитель у процесі навчання розраховує на середнього учня; б) ніхто з учнів не може “поспішати” відповідно до своїх можливостей; в) важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів; г) учні залишаються на повторний курс, якщо не засвоїли якісно предмети.


121. Самостійна робота як основа навчання.
СР — це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Метою СРС є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача. Завданнями СРС можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв'язання практичних завдань та виконання творчих робіт.
Організація СРС повинна здійснюватися відповідно до вимог:
1. Обгрунтування мети завдань у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів.
2. Відкритість і загальна оглядовість завдань. Всі студенти повинні знати зміст завдання, проаналізувати правильність і корисність виконаної роботи, відповідність поставлених оцінок.
3. Надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи.
4. Надання можливості студентам виконувати творчі роботи.
5. Здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи.
6. Нормування завдань для СР, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів.
7. Можливість ведення обліку та оцінювання виконання завдань і їх якості.
8. Підтримання постійного зворотного зв'язку із студентами в процесі здійснення СР.
Організація самостійної роботи студентів включає 1)самостійне опрацювання лекційного мат-лу, 2)самостійна підготовка до практичних занять, 3)власне самостійна робота. Форми самостійної навч. роботи: 1)підготовка рефератів та доповідей на семінар, 2)вивчення та тезісне конспектування монографій чи іншої обов'язкової літ-ри. 3)розв'язання задач та прикладів, 4)тренінги, 5) програмоване навчання, 6)виконання курсових та дипломних робіт, 7)виконання студентських наукових робіт і т.д. Рівні орг-ної с-ми планування та організації с/р: 1) кафедральний, 2)факультативний. Ще два рівні: 1)той, що пропонує викладач, 2)той, що виконує учень.
Для реалізації CР в процесі вивчення навчального предмета студенти виконують комплекс завдань різних типів відповідних рівнів складності:
1. СРС-1 рівня — це сукупність пізнавальних дій суб'єкта навчання щодо засвоєння знань, видів та способів діяльності в конкретній предметній галузі. Забезпечує засвоєння предметних знань, навичок, умінь, формує певний енциклопедизм навчання, але не передбачає самост використання набутого.
2. СРС-2 рівня — це сукупність самостійних дій суб'єкта навчання над предметом, що задано, з метою отримання певного продукту — результату.
3. СРС-3 рівня — сукупність самостійних дій суб'єкта навчання у певних умовах за схемою організаційно-психологічної структури діяльності студента, що включає: визначення власної мети та планування шляхів її досягнення; мотивацію, визначення процесу дій з обраним предметом; самоконтроль та корекцію дій для досягнення заздалегідь визначеної цілі. Крім того, СРС-3 вбирає в себе два попередні рівні.
Підготовка студентів до СР й керівництво нею, поділяється на три великі блоки: мотиваційний, технологічний, організаційний.
а) Мотиваційний блок. Функцією цього блоку є створення з метою цілеспрямованого акцентування викладачам значущості самостійної роботи для опанування всією системою знань певної дисципліни.
б) Технологічний блок В його основі лежить завдання навчити студентів вміло користуватись літературою.
в) Організаційний блок самостійної робот. Сама суть СР передбачає вміння студента до самоорганізації, але як свідчить практика педагогічної праці, цей процес проходить значно успішніше, якщо викладач в загальних рисах визначить студентам, що повинно стати результатом самостійної роботи і яким чинам його досягти.
СР за зразками характеризується виконанням типових завдань та різноманітних вправ за зразком. Ці завдання і вправи дають можливість засвоїти матеріал, але вони не розвивають творчої активності студента. В їх основі лежить метод спостереження.
Конструктивно-варіантна СР допомагає відтворити структуру знань, використати їх при вирішенні складних завдань, проблемних ситуацій. Тут вже використовуються методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії, системності та редукції.
Евристична СР — це вирішення окремих проблем, які ставляться на лекції, семінарі, практичному занятті. Характерною рисою таких робіт є формування вміння формулювати проблему, бачити шляхи її розвитку і вирішення.
Творчо-дослідна СР дозволяє студентам від репродуктивного типу мислення. Це така форма мислення, коли людина створює нові ідеї, парадигми, якісно відмінні від тих, які утвердилися раніше.
Активізація форм с/р: 1)робота з мат-лом підручника з послідуючим аналізом тексту, 2)реферування проблемних ситуацій, 3)самоперевірка з програмованого контролю, 4)аналіз виробничих ситуацій, 5)складання та розв'язання кросвордів, 6) участь у навч-вироб. грі. Важлива форма еф-ної організації с/р учнів - консультації (інд. та групові) та співбесіда з учнями.

122. Основні форми організації навчання.
Форма організації навчання – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Урок - це форма орг-ції навчання, коли вчитель в рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за постійним розкладом вирішує певні навчально-виховні задачі. Основні вимоги до уроку - 1)виховні - форм-ня працьовитості, відповідальності, ініціативності і т.д.,2)дидактичні - реалізація принципів навчання і забезпечення зв. зв'язку, 3)психологічні — інд. підхід і стимул-ня інтересу до пізнавальної д-ті, 4)гігієнічні. Нестандартні уроки: 1 )інтегровані уроки (вивчення декількох тем одним блоком), 2)театралізовані уроки, 3)урок-конкурс, 4)урок-аукціон, 5)урок - ділова гра, 6)урок - суд, 7)урок -посіділки, 8)урок - Ессе.
Засвоєння знань - це пізнавальна д-ть, яка направлена на оволодіння знаннями, уміннями та навичками. На основі вивчення явищ, фактів та процесів форм-ся узагальнення, які складають основу наукових понять. Засвоєння передбачає: 1)сприйняття, 2)осмислення, 3)узаг-ня, 4)закріплення і вдосконалення, 5)застоеування знань, 6)контроль.
Основні види навч. занять: лекція, практ. заняття, семінар з теми, лабор. заняття, інд. заняття, консультації. Лекції: установчі, оглядові, циклічні. Семінар - форма учбового заняття, коли викладач організує дискусію коло певних тем, по яким студенти готують тези на основі інд-но виконаних завдань. Практичне заняття - форма учбового заняття, коли викладач формує уміння та навички практичного застосування теоретичних положень шляхом виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття включає: 1)проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок, 2)постановку заг. проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, 3)рішення задач з їх обговоренням, 4)рішення контр. завдань, їх перевірка та оцінка. Індивідуальне заняття - проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття інд. творчих здібностей, організуються за окремим графіком. Консультації — форма учбового заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні питання, організуються за окремим графіком.

123. Умови навчальної діяльності.
Навчальна діяльність – це вид діяльності, метою якої є набуття людиною знань, навичок та вмінь. Навчання може бути організованим і здійснюватись в спеціальних освітніх закладах, а може бути неорганізованим і відбуватись поряд з іншими видами діяльності.
Важливою умовою навчальної діяльності є готовність і підготовленість учня до навчання. Готовність учня до навчання полягає в його психічній готовності до цього, у бажанні та вмінні навчатися, у наявності у нього необхідного для цього розвитку. Вміння навчатися виявляється в тому, що учень розуміє пояснення вчителя й керується ними при виконанні завдань, самостійно виконує ці завдання, контролює себе відповідно до вказівок вчителя і правил, а не за тим, як виконав завдання хтось інший.
Підготовленість учня до навчання виявляється в конкретних знаннях, уміннях і навичках, потрібних для засвоєння навчального матеріалу.
Навчальна діяльність учня потребує від нього організованість та дисципліну, щоденної систематизованої роботи. Засвоєння учнями знань залежить від їх активності у навчанні.
Отже, навчальна діяльність – це активна цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством з метою підготовки учнів до майбутньої самостійної трудової діяльності.


124. Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
Молодший шкільний вік (6-10 років). В шестирічному віці дитину чекає перша велика зміна в житті. Перехід у шкільний вік пов’язаний з рішучими змінами в його діяльності, спілкуванні, відносинах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, появляються нові обов’язки, новими стають і відносини дитини з оточуючими.
Середній шкільний вік (від 10-11 до 15 років) - перехідний від дитинства до юності. Він співпадає з навчанням у школі другого ступеня (V - IX класи) і характеризується загальним підйомом життєдіяльності та глибокою перебудовою усього організму.
Виховна робота зі школярами середнього віку - важливіша та найскладніша із теперішніх завдань. Педагогам треба глибоко осмислювати особливості розвитку та поведінки сучасного підлітка, вміння поставити себе на його місце в складні та суперечливі умови реального життя. Учень середнього шкільного віку здатен зрозуміти аргументацію, впевнитися в її обґрунтованості, погодитися з розумними доводами.
Старший шкільний вік (15-18 років). Юнацький вік - це період вироблення світогляду, переконань, характеру та життєвого самовизначення. Юнацтво - час самоствердження, бурхливого росту самосвідомості, активного осмислення майбутнього, час пошуку, надій, сподівань. У старшокласників звично яскраво виражено вибіркове відношення до навчальних предметів. Потреба в значущих для життєвого успіху знань - одна із найхарактерніших рис теперішнього старшокласника. Це визначає розвиток і функціонування психічних процесів. Сприйняття характеризується цілеспрямованістю, увага - довільністю та стійкістю, пам’ять - логічним характером. Мислення старшокласників відрізняється більш високим рівнем узагальнення та абстрагування, поступово набуває теоретичну та критичну направленість.

125. Психологічні особливості молодшого шкільного віку та їх врахування в навчальній діяльності.
Молодший шкільний вік (6-10 років). В шестирічному віці дитину чекає перша велика зміна в житті. Перехід у шкільний вік пов’язаний з рішучими змінами в його діяльності, спілкуванні, відносинах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, появляються нові обов’язки, новими стають і відносини дитини з оточуючими.
Увага молодших школярів недостатньо стійка, обмежена за обсягом. Тому весь процес навчання та виховання дитини початкової школи підкоряється вихованню культури уваги. Шкільне життя вимагає від дитини постійних вправ у довільній увазі, вольових зусиль для зосередження. Довільна увага розвивається разом з іншими функціями, насамперед з мотивацією навчання, почуттям відповідальності за успіх навчальної діяльності.
Пам’ять у молодшому шкільному віці має переважно наглядно-образний характер. Безпомилково запам’ятовується матеріал цікавий, конкретний, яскравий. Однак учні початкової школи не вміють розпоряджатися своєю пам’яттю та підкорити її задачам навчання. Немалих зусиль обходиться вчителям вироблення вмінь самоконтролю при заучуванні, навиків самоперевірки, знань раціональної організації навчального труда.

126. Психологічні особливості підліткового віку та їх врахування в навчальній діяльності.
Середній шкільний вік (від 10-11 до 15 років) - перехідний від дитинства до юності. Він співпадає з навчанням у школі другого ступеня (V - IX класи) і характеризується загальним підйомом життєдіяльності та глибокою перебудовою усього організму.
Сприйняття підлітка більш цілеспрямоване, планомірно та організовано, ніж сприйняття молодшого школяра. Іноді воно відрізняється твердістю та глибиною, а іноді вражає своєю поверховістю. Невміння зв’язати сприйняття оточуючого життя з учбовим матеріалом - характерна особливість учнів середнього шкільного віку. Характерна риса уваги учнів середнього шкільного віку - його специфічна вибірковість: цікаві уроки або нецікаві справи дуже приваблюють підлітків, і вони можуть довго зосереджуватися на одному матеріалі або явищі. Але легка збудливість, інтерес до незвичайного, яскравого часто стає причиною переключення уваги.
В підлітковому віці відбуваються суттєві зрушення в розумовій діяльності. Мислення стає більш систематизованим, послідовним, зрілим. Покращується здатність до абстрактного мислення, змінюється співвідношення між конкретно-образним мисленням та абстрактним на користь останньої. Мислення підлітка набуває нової риси - критичності. Підліток не полягається сліпо на авторитет вчителя та підручника, він намагається мати свою думку, схильний до суперечок та заперечень. Середній шкільний вік найбільш сприятливий для розвитку творчого мислення. Щоб не упустити можливості сенситивного періоду, треба постійно пропонувати учням вирішувати проблемні завдання, порівнювати, виділяти головне, знаходити спільні та відмінні риси, причинно-наслідкові залежності.
Виховна робота зі школярами середнього віку - важливіша та найскладніша із теперішніх завдань. Педагогам треба глибоко осмислювати особливості розвитку та поведінки сучасного підлітка, вміння поставити себе на його місце в складні та суперечливі умови реального життя. Учень середнього шкільного віку здатен зрозуміти аргументацію, впевнитися в її обґрунтованості, погодитися з розумними доводами.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

バイアグラ 価格

Узнайте про нужный веб портал , он описывает в статьях про создать интернет магазин.