It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 41
Гостей: 41
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Економічний аналіз, теорія економічного аналізу

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Економічний аналіз, теорія економічного аналізу
1 2 3 4 5 6 7

Матеріаловіддача продукції (зворотний показник до показника матеріаломісткості) характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів та розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат:
,
де Мв — матеріаловіддача продукції, грн.
Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції, що відображає рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції і розраховується як відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду.
У ході аналізу також необхідно приділити увагу питомій вазі матеріальних витрат у собівартості продукції, яка характеризує рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції та розраховується як відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості продукції.
Коефіцієнт споживання матеріалів відображає рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм. Розрахунок цього коефіцієнта потребує перерахунку планової суми матеріальних витрат на фактичний обсяг виробництва. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути не більшим за 1.
Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно також розраховувати такі показники:
* швидкість обороту матеріальних запасів, який обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді:
,
де То — швидкість обороту матеріальних запасів, у днях;
— обсяг запасу n-виду матеріалу на початок періоду (у грошовому виразі);
— обсяг запасу n-виду матеріалу на кінець періоду (у грошовому виразі);
Сп — середнє добове споживання n-матеріалу, грн;
* оборотність матеріальних запасів, яка розраховується діленням вартості товарної продукції на середній залишок запасів:
,
де R — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.
Слід підкреслити, що в чисельнику зазначається не обсяг реалізації продукції, а обсяг випуску, тому що він показує реальну вартість запасів протягом періоду, що розглядається.
* термін зберігання запасів, який дорівнює відношенню календарної кількості днів у періоді, що розглядається, до оборотності матеріальних цінностей:
Тз = Т : R,
де Тз — термін зберігання матеріальних запасів, днів;
Т — тривалість періоду, днів;
R — оборотність матеріальних запасів, кількість оборотів.
Наступним етапом аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є моделювання причинно-наслідкових зв’язків між показниками матеріальних витрат та вартістю виготовленої продукції з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних та факторів, що впливають на величину цих відхилень, а також на зміну обсягу виробництва.
Перша факторна модель, яку будують у процесі аналізу використання матеріальних ресурсів, передбачає встановлення причинно-наслідкового зв’язку між матеріаломісткістю продукції та факторами, що впливають на її зміну.
Розрахунок нормативної матеріаломісткості передбачає використання планових показників:
.
Матеріаломісткість продукції залежить від суми матеріальних витрат та обсягу товарної продукції. При цьому визначаємо, що зміна суми матеріальних витрат є наслідком дії таких причин, як зміна обсягу виробленої продукції та її структури (K), зміна норм витрачання матеріалів на одиницю продукції (Рn), а також зміна ціни одиниці матеріалу (Цn). У свою чергу, зміна обсягу товарної продукції залежить від кількості одиниць виробленої продукції, її структури (K) та рівня відпускних цін на продукцію (Цт).
Отже, на зміну матеріаломісткості може вплинути кожний із цих факторів або їх сукупність. Для розрахунку впливу факторів планові показники матеріальних витрат та вартості товарної продукції перераховуються на фактичні. Вимірювання впливу факторів на зміну матеріаломісткості проводиться способом ланцюгових підстановок.
Після аналізу матеріаломісткості продукції необхідно проаналізувати матеріальні витрати на виробництво окремих виробів. Об’єктами такого аналізу є вироби, які займають значну питому вагу в загальному обсязі випуску продукції, а також нова продукція. Джерелом аналізу є калькуляція собівартості одиниці продукції.
Матеріальні витрати залежать від кількості (маси) витрачених матеріальних ресурсів на випуск цих виробів (Нn) та вартості їх придбання (Цn). Факторна модель, яка відображає причинно-наслідковий зв’язок між сумою матеріальних витрат та факторами, які на неї впливають, матиме вигляд:
М = ? (Нn • Цn),
де М — сума матеріальних витрат, грн;
Нn — норма витрачання матеріалів на виріб (у натуральних одиницях);
Цn — ціна матеріалів, грн.
Суть аналізу полягає у визначенні відхилення фактичних матеріальних витрат на окремий виріб від нормативних та розрахунку впливу факторів на це відхилення. Для розрахунку впливу факторів можна використовувати спосіб абсолютних різниць:
а) вплив зміни норм витрачання матеріалів розраховують підстановкою у факторну модель відхилення за нормами. При цьому ціна на матеріальні ресурси залишається нормативною:

б) вплив зміни цін на придбані матеріальні ресурси розраховується ланцюговою підстановкою у факторну модель відхилення за цінами на матеріали:
[1]
14. Підрахунок резервів зростання виробництва за рахунок ефективного використання матеріальних ресурсів
Кінцевим етапом аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є підрахунок резервів зростання обсягів виробництва продукції. З цією метою моделюють взаємозв’язки між обсягом виробництва продукції та показниками матеріальних витрат і ефективності їх використання, розраховують вплив зміни цих факторів на зміну обсягу виробництва.
Для підрахунку впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції будують таку факторну модель:
V = М • Мв,
де V — обсяг випуску продукції, грн;
М — витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції, грн;
Мв — матеріаловіддача (або вихід продукції з одиниці матеріалу), грн.
Вимірювання впливу факторів за цією моделлю можна проводити способом ланцюгових підстановок, способами абсолютних та відносних різниць, індексним методом.
Розрахуємо вплив кожного з факторів способом абсолютних різниць:
а) вплив зміни суми витрат матеріальних ресурсів обчислюється підстановкою у факторну модель відхилення за матеріальними витратами за відповідний період (вплив матеріаловіддачі ще не враховується):

б) для розрахунку впливу зміни матеріаловіддачі у факторну модель підставляють відхилення фактичної матеріаловіддачі від нормативної, при цьому вплив першого фактора елімінується:

Вплив зміни суми витрат матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції можна визначати з різним рівнем деталізації. Більш детальний аналіз можна провести, якщо врахувати вплив на зміну матеріальних витрат таких факторів, як зміна залишків матеріальних ресурсів на початок періоду (Зп), зміна обсягів надходження матеріальних ресурсів (F) та зміна залишків матеріалів на кінець періоду (Зк).
Факторна модель, яка відображає деталізований взаємозв’язок між обсягом випуску продукції та факторами другого порядку, що на нього впливають, має такий вигляд:
V = (Зп + F – Зк) Мв.
Для розрахунку впливу факторів другого порядку на зміну обсягу випуску продукції використовується спосіб абсолютних різниць:
а) вплив зміни у залишках матеріальних ресурсів на початок періоду вимірюється підстановкою у факторну модель відхилення фактичних залишків на початок періоду від нормативних:

б) вплив зміни обсягу надходжень матеріальних ресурсів розраховується підстановкою у факторну модель відхилення фактичного надходження від нормативного:

в) зміна залишків матеріальних ресурсів на кінець періоду має зворотний вплив на зміну випуску продукції, тому величина впливу цього фактора береться з від’ємним знаком. Вимірювання впливу цього фактора передбачає підстановку у факторну модель відхилення фактичного залишку матеріалів на кінець періоду від нормативного:

Крім того, більш детальний аналіз впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції можна провести за кожним окремим видом матеріальних ресурсів. З цією метою моделюється взаємозв’язок між випуском продукції у натуральних одиницях з n-виду матеріалу (Vn) та такими факторами, як зміна кількості придбаного n-виду матеріалу (Kn), зміна залишку n-виду матеріалу за період, що аналізується (?Зn), зміна суми відходів n-виду матеріалу (Вn) і витрачання n-виду матеріалу на одиницю продукції (Рn).
Факторна модель, яка будується для вимірювання впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції в натуральних одиницях з n-виду матеріалу, має вигляд:
.
Розрахунок впливу факторів за цією кратною факторною моделлю проводиться способом абсолютних різниць.
Вивчаючи причини, що вплинули на зміну обсягу виробництва, головну увагу необхідно приділити наднормативним відходам n-матеріалу, які спричинили негативний вплив на випуск продукції.
На основі розрахованих відхилень визначають економію або перевитрату матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткості продукції:

де Е — економія (–) або перевитрата (+) матеріалів внаслідок зміни матеріаломісткості, тис. грн;
? Мм — зміна матеріаломісткості, грн.
Додатковий випуск продукції (резерв випуску) розраховують множенням економії або перевитрат матеріалів (Е) на плановану матеріаловіддачу або діленням цих перевитрат на плановану матеріаломісткість продукції:

де ? — додатковий випуск або резерв випуску продукції, тис. грн.[1]
15. Значення, завдання і джерела аналізу ефективності використання основних фондів.
Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік). Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.
Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.
Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так:
а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;
б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;
в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;
г) з’ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;
д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;
е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.
Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об’єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)». Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку тощо.[1]
16. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану основних фондів.
Основні засоби за економічним змістом поділяються на активну і пасивну частини. Сукупність засобів, що безпосередньо впливають на предмет праці, становить їх активну частину. До неї належать машини, обладнання, виробничий інструмент. До пасивної частини належать основні засоби, з допомогою яких забезпечуються умови для нормального перебігу процесу виробництва (будинки, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби).
Структура основних засобів – це виражене у відсотках співвідношення між окремими групами основних засобів (видова структура), а також між активною і пасивною їх частинами (технологічна структура).
Аналіз стану і динаміки основних засобів підприємства проводять за допомогою коефіцієнтів:
1) Коефіцієнт оновлення основних засобів – показник відтворення основних засобів. Його обчислюють як відношення вартості основних засобів, введених в експлуатацію протягом року, до вартості основних засобів на кінець року:
Ко = ОЗн / ОЗк ,
де ОЗн – вартість основних засобів, уведених в експлуатацію у звітному періоді;
ОЗк – вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт оновлення визначають як для всієї сукупності основних засобів, так і для їх окремих груп. Термін оновлення основних засобів визначають як відношення вартості основних засобів на початок періоду до вартості основних засобів, що поступили протягом року.
2) Коефіцієнт вибуття основних засобів – це показник відтворення основних засобів. Його визначають як відношення основних засобів, що вибули протягом року, до їх наявності на початок року:
Кв = ОЗв / ОЗп ,
де ОЗв – вартість основних засобів, що вибули за звітний період;
ОЗп – вартість основних засобів на початок звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття розраховують як за всією сукупністю основних засобів, так і за їх окремими видами.
3) коефіцієнт приросту. Цей показник характеризує приріст основних засобів за певний період внаслідок їх оновлення:
Кпр=(ОЗн-ОЗв)/ОЗк ,
де ОЗн- вартість основних засобів, уведених в експлуатацію у звітному періоді;
ОЗв - вартість основних засобів, що вибули за звітний період;
ОЗк - вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
4) коефіцієнт зносу. Його обчислюють діленням суми їх зносу на первісну вартість основних засобів:
Кз = З / ОЗп ,
де ОЗп – первісна вартість основних засобів на кінець року;
З – сума зносу основних засобів.
5) Коефіцієнт придатності основних засобів обчислюють за формулою:
Кп = (ОЗп – З) / ОЗп ,
де ОЗп – первісна вартість основних засобів на кінець року;
З – сума зносу основних засобів.
Коефіцієнт придатності є оберненим до коефіцієнту зносу основних засобів.
Узагальнюючими показниками, які характеризують рівень забезпеченості підприємства основними засобами, є фондоозброєність та технічна озброєність праці. Показник загальної фондоозброєності праці розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну. Рівень технічної озброєності праці визначається як співвідношення вартості активної частини основних засобів до середньоспискової чисельності у найбільшу зміну. Темпи його зростання співставляються з темпами зростання продуктивності праці. Якщо темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання технічної озброєності праці, то відбувається зростання фондовіддачі. [1]
17. Аналіз ефективності виrористання основних фондів.
Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних засобів підприємства є фондовіддача та фондомісткість.
Фондовіддача основних засобів характеризує обсяг виробництва продукції на одиницю вартості основних засобів, або відношення виробленого продукту до засобів праці. Цей показник обчислюється як відношення показника результатів виробництва за певний період до середньої вартості основних виробничих засобів за той же період:
ФВ = П / ОЗ,
де П – обсяг продукції у вартісній оцінці (товарна продукція);
ОЗ – середня вартість основних виробничих засобів.
Фондомісткість – величина, обернена показнику фондовіддачі, яка свідчить, з яким обсягом основних виробничих засобів пов’язане виробництво одиниці продукції. Показник фондомісткості визначається як співвідношення середньої вартості виробничих засобів до обсягу продукції у вартісній оцінці:
ФМ = ОЗ / П,
де ОЗ – середня вартість основних виробничих засобів;
П – обсяг продукції у вартісній оцінці (товарна продукція).
На фондовіддачу впливають такі фактори, як структура основних виробничих засобів (а саме зміна питомої ваги їх активної частини); структура продукції, яку випускає підприємство (зміна питомої ваги більш або менш фондомісткої продукції); співвідношення темпів зростання продуктивності та ціни нового устаткування; зміна вартості основних засобів, що вводяться в експлуатацію, порівнянно з діючими, рівень спеціалізації та концентрації виробництва, рівень автоматизації та механізації виробництва тощо.
У процесі проведення аналізу ефективності використання основних виробничих засобів підприємства поряд з показником загальної фондовіддачі необхідно розрахувати фондовіддачу активної частини основних засобів. Її обчислюють за формулою:
ФВа = П / ОЗа,
де П – обсяг товарної продукції;
ОЗа- середня вартість активної частини основних виробничих засобів (машин і обладнання).
Між показниками загальної фондовіддачі та фондовіддачі активної частини основних засобів існує взаємозв’язок:
ФВ =ПВа х ФВа,
де ФВ – фондовіддача основних виробничих засобів;
ПВа - питома вага активної частини основних виробничих засобів;
ФВа - фондовіддача активної частини основних виробничих засобів.
На наступному етапі необхідно проаналізувати вплив фондовіддачі на обсяг та собівартість продукції підприємства. Залежність обсягу товарної продукції від середньорічної вартості основних виробничих засобів і фондовіддачі має вигляд:
ТП=ОЗ х ФВ,
де ТП – обсяг товарної продукції;
ОЗ - середньорічна вартість основних виробничих засобів;
1 2 3 4 5 6 7

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

здесь ry-diplomer.com

еще по теме ry-diplomer.com