It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 59
Гостей: 59
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Шпаргалки! - Банківська справа

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Банківська справа
1 2 3 4 5


Банківський облік
3.Особливості побудови балансу банку.
Баланс – це метод ек. групування і відображення у грош. вимірі на відповідну дату коштів банку за складом, розміщенням та джерелами утворення. У Балансі відображаються активи, зобов'язання та капітал банку, які мають між собою такий взаємозв’язок, що наз. основним бухгалтерським рівнянням: Активи = Зобов’язання + Капітал. Активи вказують на розміщення коштів. Активи – це рах-ки, які перебувають в розпорядженні банку, використання яких у майбутньому принесе дохід. Зобов’язання – це заб-сть банку, яка виникла внаслідок попередніх операцій та повинна бути погашена у визначений термін. Капітал – це різниця між активами і зоб-ннями; це частина активів, яка сформована а рахунок власних джерел банку. Капітал показує частку власників в активах банку.
Ключова хар-ка балансу банку – ліквідність, тобто здатність банку на вимогу виплатити кошти за депозитами та погасити строкові зобов’язання.
Особливістю банківської системи є щоденне складання балансу оборотів і залишків за рахунками. Щоденний баланс складається за всією номенклатурою рах-в, задіяних для обліку операцій: активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, позабалансового обліку.
В балансі банку в активі наводять контрактивні рахунки: знос ОЗ, рахунки резервів. Контрактиви зменшують вартість активу.
В балансі у складі пасивів показують контрпасивні рах-ки: несплачений зареєстрований статутний капітал банку, власні акції, викуплені в акціонерів.
У банківському обліку використовують технічні рахунки: 5999 “Поточний результат д-сті банку”, 3800 “Позиція банку в іноземній валюті”, 3801 “Еквівалент позиції банку в іноземній валюті”.

6.Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фін. обліку, використовуваних для реєстрації госп. операцій. Цей план як складова національної системи БО слугує для відображення бухгалтерської інформації. План рахунків розроблено згідно із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципами та МСБО, і його неодмінно мають використовувати всі банківські установи.
План рахунків поділяється на 4 категорії та 9 класів:
Категорія 1-ша — балансові рахунки, які об'єднані в п’ять класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. Клас 3. Операції з ЦП та інші активи і зобов'язання. Клас 4. Довгострокові вкладення, ОЗ та нематеріальні активи. Клас 5. Капітал банку. Категорія 2-га - рахунки доходів та витрат. Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати. Категорія 3-тя - рахунки управлінського обліку. Клас 5. Управлінський облік. Категорія 4-та — позабалансові рахунки.
Назва кожного рахунку містить вид операції та характер контрагента. Активні рах-ки балансу розміщені з принципом спадної ліквідності (рах-ки з І по ІV клас). Номери СО рахв в банках 4-значні. Перша цифра – це клас рахунків. Кожний клас рахунків поділяється на такі групи: рахунки порядку II - вони мають двоцифрову нумерацію що означає розділ; рахунки порядку III - нумерація трицифрова, що означає групу; рахунки порядку IV — нумерація чотирицифрова, що означає номер балансового рахунка.
1-й клас визначає взаємовідносини між НБУ та іншими банками. Тут відобр-ся: 1)оп-ї з готівкою; 2)міжбанківські кредитні і депозитні оп-ї; 3)кореспондентські рах-ки; 4)боргові ЦП, які рефін-ся НБУ; 5)сумнівна заб-сть інших банків; 6)дебіт-ка і кред-ка заб-сть за операціями з банками. 2-й клас – операції з клієнтами: 1)кредитні операції; 2)резерви під заб-сть за кредитами, наданими клієнтам; 3)рах-ки сумнівної заб-сті за оп-ми з клієнтами; 4)рах-ки, за якими відобр-ся резерви під сумнівну заб-сть за нарахованими доходами; 5) кошщти бюджету та позабюджетних фондів; 6)кошти клієнтів банку; 7)дебіт-ка заб-сть за оп-ми з клієнтами. За рахунками класу 3 обліковуються операції КБ із ЦП, а також інші активи і зоб-ня. Облік ведеться за такими розділами: 1) ЦП в портфелі банку на продаж; 2)ЦП в портфелі банку на інвестиції; 3)ЦП власного боргу; 4)господарські матеріали; 5)інші активи банку; 6)інші пасиви банку 7)суми до з'ясування та транзитні рахунки; 8)позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів; 8)розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку, які розташовані в Україні. Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкладів, ОЗ та нематеріальних активів: 1)вкладення в асоційовані компанії; 2)нематер. активи; 3)ОЗ. Капітал, що є різницею між загальними сумами активів і зобов'язань банку, обліковується за балансовими рахунками класу 5: 1)СК та інші фонди банку; 2)результати переоцінки. 6-й клас «Доходи банку» - обліковуються банківські і небанківські операції. Рах-ки цього класу, як правило, активні. 7-й клас «Витрати банку» – переважна більшість рах-в активні. Опер-ї можна поділити на банківські і небанківські – це витрати на проведення аудиту, витрати на СЕП і т.д. Тут обл-ся відрахування на податки, збори та інші платежі. 9-й клас «Позабалансові рахунки» - об’єктами є: 1)зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій; 2)зобов'язання з кредитування; 3)зобов'язання і вимоги за операціями з ін. валютою; 4)вимоги та зоб-ння щодо спотових і строкових фін. інструментів, крім валютних; 5)інші зоб-ння і вимоги; 6)списана зб-сть та кошти до повернення; 7)ЦП та матер. цінності клієнтів; 7)обліу інших засобів, цінностей та док-в; 8)контррах-ки. 9.Формування номера аналітичного рахунку в банках.
Усі номери АО (крім рах-в бюджету) формуються за такою схемою: АААА В ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ. Отже, номер поділяється на три групи: 1. АААА — номер балансового рахунка (4 знаки). 2. В — ключовий розряд (1 знак). 3. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків). Довжина номера рахунка не є фіксованою, вона може коливатися в межах від 14 до 5 цифр. Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатися код контрагента, порядковий номер рахунка, номер філії, код валюти тощо. У разі потреби банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунка. Порядок нумерації аналіт. рах-в закріплюється у внутр. правилах кодування рах-в банку.
Дещо інакше нумеруються рахунки доходів бюджету. Так, нумерація рахунків 2500 «Кошти бюджетів України до розподілу» і 2510 «Кошти Державного бюджету України», а також кошти позабюджетних фондів за балансовими рахункам 2560 «Державні позабюджетні фонди» і 2561 «Галузеві позабюджетні фонди» (лише щодо галузевих фондів охорони праці) ведеться за такою схемою: ААА ВВ 7 ССС NNN ЕЕ. 1. АААА — балансовий рахунок (4 знаки); 2. В — контрольний розряд (1 знак); 3. ССС —символ звітності банку (3 знаки); 4. NNN — код міністерства (3 знаки), 5. ЕЕ — Додаткова характеристика рахунка (до 2 знаків).
Питання орг-ї АО викладені в окремому нормативному документі НБУ «Порядок ведення АО установами банків України», який затверджений постановою Правління від 30.12.97 за № 466. 12.Облік операцій вечірніх кас та кас перерахунку готівки.
Касова готівка – це готівкові гроші в касах, банкоматах та обмінних пунктах банків, філій, безбалансових установ. Вечірні каси (ВК) приймають гроші від П, установ, орг-й і населення після закінчення операційного дня. Жодних видаткових оп-й вечірня каса не здійснює. Графік роботи ВК обов’язково повідомляється клієнтам. У ВК працює 2 відповідальні особи: касир та контролер. Бухгалтер-контролер виконує ф-ю операціоніста. Гроші у ВК приймаються: 1)за всіма прибутковими док-ми денної каси; 2)супровідними відомостями до сумок і мішків х готівкою. Встановлено порядок дії ВК: 1)від інкасаторів приймаються мішки і сумки, причому всі інкасатори повинні знаходитися в приміщенні банку. Старший інкасатор повинен здавати інкасовану виручку; 2)при прийманні сумок і мішків бухгалтер-контролер приймає номер сумки і звіряє його відповідність номеру в явочній карті; 3)при видачі сумок в явочній карті вказ-ся окремий номер вказаної сумки; 4)якщо інкасатори не використали всі сумки, то вони повертають і порожні сумки, про що робиться відмітка в явочній карті; 5)на отриманій сумці бухгалтер-контролер робить записи в книгу обліку прийнятих сумок у 2-х екземплярах, 2-й екз. віддається інкасатору; 6)касир складає довідку про прийняті сумки, і всі сумки, супроводжувальні відомості, явочні картки закриваються в сейф вечірньої каси; 7)до сейфа є 2 ключі: 1 у касира, 2-й – у бухг.-контролера. Запасний ключ у узав. каси; 8)інкасовані сумки вечірньої каси не відкриваються і гроші не перераховуються. При виході з банку працівники вечірньої каси здаються сейф під сигналізацію і розписуються у книзі обліку працівників, що мають доступ до сейфу. Вранці наступного дня інкасовані сумки і мішки передають в касу перерахунку.
В касі перерахунку здійснюють перерахунок грош. виручки, прийнятої ВК від інкасаторів: 1)бух-контролер бере по черзі кожну сумку, записує в книгу обліку сумок і передає касиру; 2)касир розрізає один оборот шнурка, розкриває сумку, перераховує кошти, називає факт. суму бух-контролеру. Бух-контролер звіряє цю суму із сумою, вказаною у супровідній відомості. Якщо розходження немає, то касир і бух-контролер заносить суму в касовий журнал і касову книгу, ставлять підписи. Якщо є розходження – складають акт в 3-х примірниках. Виявлену суму нестачі повідомляють орг-ї, яка здавала готівку. Якщо в рез-ті перерахунку виявлені фальшиві банкноти – скл. акт в 4-х примірниках (кер-ку банку, касі, правовим органам, територіальному упр-ню НБУ за місцем реєстр-ї банку). Всі сумнівні банкноти повинні перевірятися експертизою. Після завершення перерахунку грошей працівники в касі перерахунку формують готівку в пачки, складають зведену довідку і передають завідуючому касою. 15.Облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через СЕП при НБУ.
Міжб-кі оп-ї здійсн-ся у відповідності до Положення “Про міжб. розрахунки”, затв. Пост. правління НБУ № 65 від 21.03.96. Це положення визначає порядок дії угоди між НБУ і банком про коресп. відносини, а також порядок проведення міжб-х розрахунків. Для забезпечення міжб-х розр-і створ-ся спеціальні платіжні системи. В Україні це система електронних платежів (СЕП), через яку здійснюється переважна частина міжб. розр-в. Головним призначенням СЕП є швидке транспортування платежів від платника до одержувача. Для цього банки відкривають один в одного коресп. рах-ки. Коресп. відносини – це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій і послуг. Вони оформляються кореспондентськими договорами. Види кор. рах-в: 1)відкриті на взаємній основі; 2)відкриті в односторонньому порядку; 3)відкриті банками ІІ рівня в НБУ (рах. 1200); 4)технічні кор. рах-ки, відкриті банкам-учасникам СЕП в регіональних рахункових палатах; 5)клірингові рах-ки, відкриті в банках клірингових для проведення заліку взаємних вимог між банками. Розрізняють рахунки: 1)лорорахунок – це рах-к, відкритий в нашому банку для іншого банку. Рах-ки лоро – пасивні: 1600; 2)нострорахунок – рахунок, відкритий нашим банком в іншому банку. Рах-ки ностро – активні: 1500. Принципи ф-ння СЕП: 1. Всі оп-ї здій-ся в електронній формі. 2. Система є абсол. закритою, тобто грош. кошти не можуть вийти з фін. простору СЕП. 3. Кожен платіж відобр-с на кор. рах. учасника СЕП. 4. Ініціатива проведення платежу належить банку-платнику. 5.Виконання плат. доручень платника здійснюється в черговості календ. надходжень в СЕП в межах наявності коштів на кор. рах. 6. Платежі здій-ся в режимі реального часу, що дає можливість завершити розр-ки протягом операційного дня. 7. Зарахування коштів отримувача зд-ся тільки після списання їх з кор. рах. банку-платника. Розрізняють 3 рівні СЕП: І. Нижній – на ньому перебувають банки. На цьому рівні комплекс АРМ-НБУ забезпечує обмін електронними розрах-вими док-тами, іншою інф-єю між с-мою автоматиз-ї банку та розрах-ми палатами (РП). ІІ. Середній – регіональні РП НБУ – обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-2, що виконує обмін електрон. розр-вими док-тами між РП і банками-учасниками СЕП. ІІІ. Верхній – центральна РП та операц. упр-ня НБУ – обслуговується АРМ-1, АРМ інф-но-пошукової системи, що забезп-ють перевірку правильності та узгодженості ф-ння РП. Проведення за внутрішніми технологічними розр-ми: 1)спис. коштів з кор. рах. банку: Д 1410.1 – К 8041, 2)зарах-ня коштів на транзитний рахунок банку (філії): Д 8041 – К 3206, 3)зарах-ня коштів на кор. рах. банку (філії) після підтвердження: Д 1410.2 – К 3200, 4) переміщення коштів між різними АРМ-2 одного регіону: зарах-ня на транзитний рах-к АРМ-2 одержувача коштів: Д 8041 – К 4633, 5)списання коштів із рах-ка установи НБУ: Д 8040 – К 8041, 6)зарах-ня коштів на транзитний рах-к установи НБУ: Д 8041 – К 4631. 18.Облік розрахунків із застосуванням платіжних доручень.
Платіжне доручення (додаток 10) – це документ з письмовим дорученням клієнта банкові, що його обслуговує, переказати визначену суму зі свого рах-ка на рах-к одержувача коштів. Платник подає доручення до банку на бланках установленої форми. Доручення дійсне протягом 10 днів з дати виписування і застос-ся в розрахунках за платежами товарного характеру. У межах договірних відносин доручення можуть слугувати: 1)для проведення авансових платежів (до моменту відвантаження товару); 2)часткових платежів (у разі значних сум угоди); 3)платежів після відвантаження товару, виконання робіт чи надання послуг; 4)планових платежів за рівномірних І постійних поставок. Оплата платіжного доручення супроводжується списанням коштів із поточного рахунку платника. Якщо отримувач коштів є клієнтом того самого банку, що й платник, в обліку виконується таке проведення: Д-т “Рахунок платника”, К-т “Рахунок отримувача”. За умови обслуговування платника і отримувача різними банками, в обліку проводиться запис: Д-т “Рахунок платника”, К-т “Кор. рахунок банку в НБУ” (№ 1200). Щоразу перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і вміщується в документи дня банку платника, другий видається платникові з позначками банку про одержання цього документа та проведення за ним розрахунку.
Різновидом плат. доручення є плат. вимога-доручення — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня — вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт або наданих послуг); нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена в рядку «Сума до сплати літерами». Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. Вимога-доручення повертається до банку у строки, що банком не контролюються, а визначаються сторонами в договорі. Платіжна вимога-доручення приймається до сплати лише за наявності необхідної суми на рахунку платника, а про мотиви відмови сплатити вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо одержувача в порядку і терміни, передбачені договором. 21.Облік розрахунків акредитивами.
Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: 1)виконати платіж третій особі (бенефіцІару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; 2) надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Банк емітент може відкривати такі види акредитивів: 1)покритий — акредитив для здійснення платежів, при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку; 2)непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. Акредитиви бувають відкличні (акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром) та невідкличні (акредитив, котрий може бути змінений або анульований лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Акредитиви в іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися: а) депоновані — списанням коштів з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами», відкритого у виконуючому банку; б) гарантовані — наданням виконуючому банку права списувати кошти з кор. рахунка банку-емітента, відкритого під час встановлення кор. відносин між банками.
Схема розр-в за покритими акредитивом, відкритим у виконуючому банку: 1)Заява про акредитив; 2)Б-емітент списує кошти з пот. рах. платника; 3)Б-емітент надсилає доручення відкрити акредитив у виконуючий Б і перераховує кошти; 4)Відкриття рах. «Розр-ки акредитивами», 5)Повідомлення про відкриття акредитиву; 6)Продавець відвантажує платнику прод-ю; 7)Подання розр-х док-в у виконуючий Б; 8)Оплата розр-х док-в; 9)Повідомлення про платіж Б-емітенту; 10)Б-емітетн повідомляє про платіж платника; 11)Викон-й Б повідомляє про платіж продавця. 24.Облік основної суми боргу за кредитними операціями комерційного банку.
Кредитна оп-я банку – це вид активних оп-й, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зоб-ня про надання коштів за настання умов, передбачених кредитною угодою. Номінал кредиту – це основна сума боргу за кредитною оп-єю, яка вказ-ся у кредитній угоді. На підставі розпорядження кредитного відділу відкрив-ся кред-й рах-к позичальника: Д 2040, 2050, 2061 – К 2600. Якщо кредит надається іншому банку: Д 1520, 1521 – К “Кор.рах”. Формування резерву: Д 7-й клас (7701) – К 1590. Формування резерву для кредитів, наданих клієнтам: Д 7702 – К 2400, 2401.
Не рідше, ніж 1 раз на місяць кред-й комітет банку переглядає кредитний портфель і здійснює коригування резерву. За 10 днів до кінця дії кредитної угоди позичальник може звернутися в банк з проханням про пролонгацію кредиту. Банк, як правило, іде а зустріч, заключ-ся нова кред. угода про пролонгацію кредиту. В цій угоді передбач-ся підвищення % за користування кред-м ресурсом. Клієнтський ринок: Д 2046, 2056, 2066 – К 2040, 2050, 2061. Міжб-й ринок: Д 1526 – К 1521, 1520.
При недотриманні позич-м терміну сплати кредиту, таку заб-сть визнач-ть простроченою: Д 2047, 2057, 2067 – К 2046, 2040 (якщо не було угоди про пролонгацію). Міжб-й ринок: Д 1527 – К 1526, 1520 (1521) (якщо не було угоди про пролонгацію).
Факт визнання кред-ї заб-сті сумнівною фіксується за умови, коли банк не має певності щодо її погашення позичальником. Клієнтський ринок: Д 209, 219, 229 групи – К 2047. Міжб-й ринок: Д 1582 – К 1527, 1526, 1520.
Погашення позич-м заб-сті за кредитом відобр: клієнтський ринок: Д 2600 – К 209 група, 2047, 2057 (якщо пролонгована, то 2046, 2056 і 2040, 2050, 2061). На міжб-му ринку: Д “Кор. рах” – К 1582, 1527, 1526. (у разі пролонгації: 1520, 1521). 27.Облік формування резервів під кредитні ризики.
Кредитний ризик – ризик втрат від того, що контрагент не виконає своїх зоб-нь. Облік збільшення та зменшення сум резервів здійснюється за такими рахунками: 7701 Відрахування в резерв під заб-сть інших банків 7702 Відрахування в резерв під заб-сть за наданими кредитами клієнтам. КБ створюють резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів і комісій) за всіма видами наданих кредитів у нац. та іноз. валютах за винятком бюджетних кредитів, а також кредитів між установами в системі одного КБ. Обсяг резервів визначається відповідно до загальної кредитної заб-сті за кожною групою кредитів, класифікованих за ступенем ризику з урахуванням коефіцієнтів ризику та щоквартально уточнюється. Для нарахування резервів КБ проводить оцінку кредитної заб-сті. До уваги береться: •фін. стан позичальника; •платіжна дисципліна при погашенні основної суми боргу та % за кредитом. В залежності від фін. стану позич-в поділяють на такі класи: «А» — фін. д-сть здійснюється на рівні, що забезпечує високу дохідність, прибутковість оп-й, є резерви для підтримки фін. стану на такому рівні; «Б» — фін. д-сть призводить до добрих результатів, проте резерви щодо утримання її на відповідно високому рівні вже вичерпані; «В» — фін. д-сть визнач-ся як задовільна, хоча простежується чітка тенденція до погіршення; «Г» — фін. д-сть досить нерівномірна щодо результатів, за короткі періоди часу прибутки змінюються на збитки. «Д» — за результатами д-сті чітко простежуються збитки; вочевидь, що ні основна сума боргу за кредитом, ні проценти сплачені не будуть.
Платіжна дисципліна позичальників може бути: 1)доброю - визнається за таких умов: заборгованість за кредитом та % сплачуються своєчасно або в разі однієї пролонгації—терміном, що не перевищує 90 днів; 2)слабкою — за умови, що прострочка заб-сті за кредитом та % за ним становлять не більш як 90 днів, допускається також пролонгація кредиту терміном понад 90 днів за умови, що % сплачуються своєчасно; 3)недостатньою — у разі прострочення платежу за кредитом та за % понад 90 днів або щодо пролонгованої позики понад 90 днів, але за несплати %. При визначенні резервів корист-ся формулою: Резерви = Заб-сть за кредитом – Зменшення заб-сті * Рівень ризикування. За ступенем ризику кредити клас-ся: Розрізняють рівні ризикування: стандартний – 2% відрах-ся до резерву від суми осн. боргу; підконтрольний – 5%, субстандартний – 20%, сумнівний – 50%, безнадійний – 100%. В обліку при формуванні резерву роблять запис: міжб-кі кредити: Д 7701, К 1590, 1591; за кредитами, наданими клієнтам: Д 7702 – К 2400, 2401. Тільки 20% сформованих резервів банки мають право відносити на зменш-ня опод-го доходу.
Списати безнадійні активи можна так: методом створення резервів — за дебетом контрактивних рахунків сформованих резервів; методом прямого списання — за дебетом групи рахунків 771 «Списання безнадійних активів». При спис-ні безнад. заб-сті: За рах. міжб-х кредитів: Д 1590 – К 1582, Д 9610 – К 9910. За кредитами клієнтів: Д 2400, К 209, Д 9611 – К 9910. Повернення раніше списаної суми безнадійної заб-сті: Д-т Коррах., рахунок клієнта – К-т 770 група. Д 961 група – К 9910. У разі застосування методу прямого списання: Д-т відповідні рахунки групи 771 - К-т рахунки Сумнівної заборгованості. Д-т рах-ки групи 961 – К-т 9910. Повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості: Д-т Коррахунок, рахунок клієнта – К-т відповідні рахунки групи 771 (якщо повернення здійснюється протягом поточного року).

1 2 3 4 5

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

источник

http://4motors.com.ua