It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 62
Гостей: 62
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

• У письмовій формі дати відповідь про значення морального обов’язку в життєдіяльності особи та можливості( неможливості) його втрати в найближчому або віддаленому майбутньому.
• Прокоментувати висловлювання сучасного українського етика В.Малахова щодо категорії обов‘язку. “В період від класичної її розробки у Канта до наших днів не так уже багато змінилось у нормативних функціях цієї категорії як чистої форми свідомості, в її власному ідеальному бутті. Зокрема, у Канта не було ніяких сумнівів у непорушній духовній реальності обов‘язку, що, безумовно, вимагає рахуватись із собою і поважати себе, переважаючи всі обставини емпіричного життя. Нині ж, окрім іншого, достатньо перечитати, що і як пишуть про обов‘язок у сучасній літературі, щоб переконатись, як далеко зайшла дереалізація цього високого поняття, наскільки воно, суттєво, є ілюзійним у нашому сучасному житті”(Бытие человека в культуре. - К.,1982. - С. 114).
• Висвітлити в тезах концептуальний зміст деонтологічної етики Канта у співвідношенні з юдео-християнською. Здійснити порівняльний аналіз текстів та висловити свої аргументи щодо зазначених міркувань.
а) “Нас періодично заполонює почуття загубленості у навколишньому світі, ми починаємо дивитися на себе лише як на одного, позбавленого якогось особливого значення та ролі, представника багатомільярдного виду. Нас може буквально розчавлювати усвідомлення мізерності нашого існування порівняно з безмежністю фізичного універсуму. Тільки пережиття морального обов’язку здатне наділити нас необхідною силою й енергією для того, щоб подолати це відчуття загубленості і відновити усвідомлення неповторності нашого існування, якому притаманна таїнственна глибина і безмежність. … Отже, маємо всі підстави для того, щоб ствердити, що хай якою фундаментальною категорією є самість людської особи, вона все ж не є тотожною з цілою суттю особової істоти. Трансцендентність не є гетерономією. Наша самість – трансцендентна самість. Ми посідаємо себе, трансцендуючи себе до цінності. Наше самопосідання утверджується і міцніє разом із ростом та поглибленням трансцендентності, досягнутої у відповіді на моральний обов’язок.”(Дж. Кросбі. Самість і трансцендентність// Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. –Львів: Свічадо,2000. – С. 242,243).
б) ”Мораль Канта і його послідовників, хоч і шукає “безумовного”, хоч і прагне “зв‘язати” емпіричного суб‘єкта ідеєю служіння “безумовному”, але це “безумовне” не освітлене тут релігійною свідомістю, а навпаки – саме, згідно Канта, творить релігійне життя... З одного боку, - визнається те, що моральне життя єднає нас із “безумовним” і є геніальне відкриття містичного, позамежного коріння морального життя, - але водночас виявляється, що саме це позамежне і містичне “безумовне” тільки і є даним нам в об‘явленнях моральної свідомості... Іншими словами, від трансцендентальної даності “безумовного” у моральній сфері нема прямого переходу до Абсолюту, до Безумовного, трансцендентальне не передбачає трансцендентного. Недостатність автономної моралі не у тому, що вона передбачає ступінь морального розуму (хоча це одне обмежує значення автономізму в моралі), а у тому, що її остання основа, як її розкриває сам розум, тобто “безумовне”, котре світить нам в імперативності оцінок, залишається нерозкритим у своєму смислі, у своїй основі. Потрібно зрозуміти, що “безумовне”, як воно відкривається в моральній свідомості, є випромінювання єдиного і всецілого Безумовного, тобто Абсолюту, тобто Бога, потрібно зрозуміти, що моральні імперативи в нас є справжній голос Божий, є заклик, звернений до нас Богом. Моральна творчість лише тоді і перемагає корінне роздвоєння в духовній сфері, коли вона відкривається нам, як єднання з Богом, - як і вирішується, як не раз указувалось, основна проблема духовного життя”(В.Зеньковский. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии.- М., 1993. - С. 134-135).
Література
Джерела
• Адорно Теодор В. Проблемы философии морали. - М., 2000. - 239 с.
• Гьосле В. Велич і межі практичної філософії Канта// Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі. –К.: Лібра, 2003. – С. 19-52.
• Делез Ж. Критическая философия Канта: учение о способностях.Бергсонизм.Спиноза.- М., 2000. – С. 7-93.
• Кант І. Критика практичного розуму. – К.: Юніверс, 2004. – 240 с.
• Кант И. Основы метафизики и нравственности. Критика практического разума.// Кант И. Соч. в 6т. - М.,1965. - Т.1, Ч. 1. - С. 219-501.
• Кант И. Об изначально злом в человеческой природе .//Там само. -Т.1, Ч. 2. - С. 5-57.
Додаткова література
*Апель К. -Отто. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності в ситуації сучасного світу//Карл-Отто Апель. Дискурсивна етика: політика і право. - К., 1999. - С. 5-22.
*Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права. - М., 1998. - С.34-47.
* Гусейнов А.А, Иррлитц Г. Краткая история этики. - М., 1987. - С. 431-464.
* Гусейнов А.А., Р.Г. Апресян. Этика. - М.,1998. - С. 138-151.
*Дерев’янко Т. Етика. Навчальний посібник. - К., 2000.- С. 126-152.
*Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
* Кропоткин П. Этика. - М.,1991. - С. 170-182.
* Лазарев В.В. Этическая мысль в Германии и России. /Кант-Гегель-Соловьев/.- М., 1996. - С. 95-145.
* Малахов В. Етика: Курс лекцій. - К., 2000. С. 142-159.
* Соловьев Э. Религиозная вера и нравственность в философии Канта. //Новые идеи в философии. - М.,1991. - С. 204-218.
* Хабермас Ю.Демократия. Разум. Нравственность.- М., 1992. - С. 3-30.
*Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей. //Шелер М. Избранные произведения. - М., 1994. - С. 254-357.

Варіант 4: Етико-гуманістичне вчення Г.Сковороди
Мета: Знайомство з основними етичними ідеями та морально-духовним досвідом українського філософа.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Феномен Г.Сковороди в українській культурі.
Ідея “спорідненої праці” і ідеал “нерівної рівності”.
Гармонія зовнішнього і внутрішнього, світу і людини як етично-релігійний ідеал.
Есхатологічна етика Г.Сковороди: діалогізм, особливості морально-духовної практики і містичний досвід.
Контрольні запитання
• Що таке моральна цінність? Які потреби людського суб’єкта вона задовольняє?
• Які джерела уявлення про моральну досконалість є характерними для “філософії серця” Г.Сковороди?
• Як може шлях духовного звільнення співпадати з моральним самовдосконаленням? Як розглядається це питання Г.Сковородою?
• Що таке „ідентичність” та „автентичність”, як висвітлюється ця тема Г.Сковородою?
• З Вашого погляду “моральна досконалість” - що це?
• Як трактує ідею “спорідненої праці Г.Сковорода?
• В чому полягає перфекціоністський смисл етико-герменевтичної вимоги самопізнання?
• Чому концентрація і самоспоглядання можуть розглядатися як етично значима життєва програма? Якими морально-духовними практиками володів Г.Сковорода?
• Як тлумачить щастя Г.Сковорода?
• Що потрібно людині, щоб вона була щасливою? Які чинники щастя уявляються Вам найголовнішими? Чому?
• Чи здатна людина обрати саму себе? В якому розумінні? Аргументуйте Вашу відповідь.
• Чи можна вважати Г.Сковороду типовим представником української національної культури? Які основні моральні риси властиві українській національній культурі?
• До якого типу моральної особистості (споживацького, конформістського, аристократичного, героїчного, релігійного) належав Г.Сковорода? Обгрунтуйте свою відповідь.
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Висвітлити у письмовій формі етико-психологічний портрет Г. Сковороди.
• Подумати над питанням про типовість( нетиповість) образу Г.Сковороди як представника української національної культури. Висловити та аргументувати свою точку щодо належності Г.Сковороди до виокремлених соціально-психологічних типів( споживацького, конформістського, аристократичного, героїчного, релігійного) моральної особистості.
а) ”Коли мої думки й почуття душі моєї були розпалені благовінням й вдячністю до Бога, я, вставши рано, пішов у сад прогулятися. Перше відчуття, яке я охопив своїм серцем, була якась розв’язаність, свобода, бадьорість, надія на сповнення. Увівши в цей стан духу всю волю і всі мої бажання, відчував я всередині себе надзвичайний рух, який наповнював мене незрозумілою силою. Раптово якийсь солодкий вплив охопив мою душу, від чого все нутро моє загорілося вогнем, і здавалося, що в моїх жилах відбувався полум’яний кругообіг. Я почав не ходити, а бігати, начебто несений якимось охопленням, не відчуваючи в собі ні рук, ні ніг, а начебто я весь складався з вогневої суміші, яка витала в просторі кругобуття. Весь світ щез переді мною; лише почуття любові, благонадійності, спокою, вічності оживляло моє існування. Сльози полилися струмками з очей моїх і розлили якусь розчулену гармонію в усьому моєму тілі. Я проник у себе, відчув наче синове запевнення любові і відтоді присвятив себе на синівський послух духу Божому”(М.І.Ковалинський. Життя Григорія Сковороди// Г.Сковорода. Твори в 2-х т. - К.,1994. - Т.2. - С. 406).
б) ”Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалась із трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; м’яса та риби не їв, не через марновірство, а зі своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулятися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити, і з всього виводив мораль, шанобливий до всякого стану людей, відвідував хворих, втішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їх серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів” (М.І.Ковалинський. Життя Григорія Сковороди//Там само. - С. 388-389).
в) ”Я досі мандрую, обносячи тлінне тіло; оброчна броня моя є доброморальна невинність, а ця втіха моя є любов’ю до Бога і до його премудрості. Живу як такий, що нічого не має, а все утримує, малим цим бути навчився. І, ніби мореходець, пливу, виглядаючи, чи не видно солодшого всіх бід пристанища - смерті... Надія моя - Господь мій - усередині мене є; його крильми я притіняюсь” (Г.Сковорода. Лист до Івана Григоровича (Диського) - Там само. - С. 354).
г) Володіючи езотеричними знаннями, прислухаючись до внутрішнього голосу, відчуваючи наближення завершення земного шляху Г.Сковорода заповідав “поховати його на підвищеному місті біля гаю і току і такий, зроблений ним собі напис написати: Світ ловив мене та не спіймав” (М.І.Ковалинський. Життя Григорія Сковороди//Там само. - С. 417).
• Пояснити зміст концепту «кордоцентризм», висвітлити релігійно-філософські основи етико-екзистенційного вчення Г.Сковороди.
• З’ясувати концептуальний зміст ідеї “спорідненої праці”, висловити власні міркування щодо зазначеного у текстах концепту “театру”.
а)”У Харкові був губернатором Євдоким Олексійович Щербинін - людина, що не мала учбового виховання, та обдарована природним здоровим розумом, любитель наук, талантів, музики, в якій і сам був досить вправний і знаючий. Наслухашись про Сковороду, запросив він його до себе і, поговоривши з ним, сказав йому:
-Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш для себе якогось відомого стану?
-Милостивий пане! - відповів Сковорода. - Світ нагадує театр: щоб зобразити в театрі гру з успіхом і похвалою, то беруть ролі за здібностями. Дійова особа в театрі не за знатність ролі, а за вдалу гру взагалі хвалиться. Я довго міркував про це і після довгого випробування себе побачив, що не можу представити у театрі світу вдало жодної особи, крім низької, простої, безпечної, усамітненої: я цю роль вибрав, узяв і задоволений... Праця при вродженій схильності є задоволення. Пес стереже стадо день і ніч із вродженої схильності, незважаючи на те, що й сам піддається небезпеці бути розтерзаним хижаками. Ні кінь, ні свиня не зроблять цього, тому що не мають до цього природи. Схильність, бажання, задоволення, природа, сила Божа, Бог є одне й те ж. Є схильності, є природи злі, і вони є явища гніву Божого. Людина є знаряддя, яке легко й вільно підкорює себе волі Божій, дії або любові Божій, тобто життю або гніву Божому, тобто суду добра чи зла, світла чи пітьми. Це відчутно зображено у кругообігу дня і ночі, літа й зими, життя і смерті, вічності й часу. Бог є Бог життя або любові, і Бог суду або гніву. Усі створіння є грубі службові органи цих властивостей верховного єства; лиш людина є найблагороднішим його знаряддям, що має перевагу свободи й повну волю вибору, а тому й ціну і звіт за вживання цього права містить у собі” (М.І.Ковалинський “Життя Григорія Сковороди”// Г.Сковорода. Твори в 2-х т.- К.,1994.-Т.2. - С. 400-401).
б)”Виходячи зі своєї ідеї про практичне втілення філософії, про прагнення не тільки пізнати істину, а й жити в істині, Григорій Сковорода реально здійснює свій філософський “театр життя”. Він створює і виконує багато ролей... Правда, серед розмаїття ролей Сковороди в театрі його життя, життя найосвіченішої людини свого часу, ми вибрали лише одну - роль сільського філософа і тому не збагнули, як і передбачав мислитель, його справжньої життєвої гри з реаліями європейської культури. Сковородина гра не належала до жанру витівок та розваг. То був спосіб вижити в умовах тогочасного суспільства” (Кримський С. Дух гри і національний дух// Кур’єр ЮНЕСКО. - липень - 1991.- С. 45).
• Прокоментувати тексти під кутом зору співвідношення етико-герменевтичної вимоги самопізнання та удосконалення.
а) „Якщо хто не народжений породою з отої вишньої країни, то не може знайти отого шляху й зійти в гірне... народжене від духа є друге, нове й інородне, крім того, що ненароджене від плоті... Оце-то й є народитися вдруге, тобто з вишнього, і знайти в собі те, що ніколи не починало бути...”(Г.Сковорода. Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова// Там само. - С. 45).
б) ”По справжньому ми народжуємось тільки у другому народженні. Друге народження здійснюється там, де потенційна людина поєднується із символом і енергія цього єднання, тобто зусилля над самим собою, народжує у людині людину” (М.К.Мамардашвили. Мысль под запретом. (Беседы с А.Эпельбуэн) //Вопросы философии. - 1992. - №4. - С. 72).
• З’ясувати зміст поняття “щастя” та його тлумачення Г.Сковородою. Висловити власну точку зору щодо цієї проблеми.
• З’ясувати зміст поняття “автентичність”, висвітлити особливості етико-гуманістичного ідеалу автентичності філософського вчення Г.Сковороди.
Література
Джерела
• Сковорода Г. Твори в двох томах. - К.,1994. - Т. 1.-С. 150-197; Т. 2.-С. 34-54, 379-418.
Додаткова література
* Багалій Дмитро. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. – К.,1992. – 472 с.
* Барабаш Ю.Я. “Знаю человека”...Григорий Сковорода. Поэзия. Философия. Жизнь. - М.,1983. - С. 19-85.
* Горський В.С.Історія української філософії.//Філософія. Курс лекцій. – К.,1993. – С. 246-286.
* Дерев’янко Т.М. Мистецтво бути людиною /у світлі філософії Г. Сковороди/. //Вісник Київського Державного Лінгвістичного Університету. - К.,1998. - Вип. 2. - С. 154-175.
* Дерев’янко Т. Етика. Навчальний посібник. - К.,2000.- С. 152-177.
*Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода. Біографічна повість. - К., 1984. – 214 с.
* Петров В. Особа Сковороди. // Філософська і соціологічна думка. -1995. - №3-4. - С. 169-189.
*Тейлор Ч. Етика автентичності. - К.: Дух і літера., 2002. –178 с.
*Ушкалов Л. Українське барокове мислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків:»Акта»,2001. –218 с.
*Чижевський Дм. Нариси з історії філософії на Україні. - К.,1992. - С. 35-49.

15. Семінарське заняття: Феномен любові: морально-екзистенційні виміри
Мета: Знайомство з морально-екзистенційними вимірами феномена любові.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Античне й християнське розуміння любові.
Любов як найвищий вияв морального Добра й смисл людського існування. Альтруїзм - етика милосердної любові.
Любов як моральнісно-духовна основа шлюбу та сім’ї. Традиційні моральні цінності шлюбних взаємин українців: подружній обовязок, вірність, честь, гідність.

Контрольні запитання
• У чому полягають особливості та відмінності між античним і християнським розумінням любові?
• Чому любов розглядається як найвисокіше виявлення морального Добра?
• Якою є християнська любов, чи може вона заперечувати інші форми і стадії любові?
• В чому полягають етичні передумови милосердної любові? Як з точки зору глибинної психології можна пояснити звільнюючий характер заповіді прощення образи і любові до ворогів?
• Як співвідносяться любов і свобода, любов і відповідальність?
• Чи можна обгрунтувати етику любові до ближнього в рамках нерелігійного світогляду?
• В якому розумінні любов можна вважати моральною передумовою спілкування загалом?
• Як Ви розумієте розумієте думку Е.Фромма про любов як мистецтво, мистецтво любити?
• Що таке синдром “розпаду” і синдром “росту” у Е.Фромма?
• Які моральні різновиди почуття любові Ви можете вказати?
• Ваша думка про співвідношення любові-закоханості і любові-співчуття?
• У чому, на Ваш погляд, полягають основні причини недовговічного існування шлюбу в сучасних умовах?
• Як співвідносяться у моральному бутті людини свобода, творчість і любов?
• Як поєднуються між собою високий рівень моральної зрілості людини з вимогою милосердної любові як найвищого вияву морального добра? Якою є на вашу думку морально-вільна людина?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• З’ясувати особливості і відмінності античного та християнського розуміння любові .
• Пояснити зміст понять „ерос”, „філіа”, „агапе”, „сторге”, ”кохання”, „любов”.
• Пояснити зміст концептів „любов як моральна передумова спілкування”, „любов як найвище виявлення морального Добра”.
• Здійснити етичний аналіз співвідношення „любові і справедливості”, „любові і відповідальності” (Див. Рікер П. Любов і справедливість.//Рікер П. Інтелектуальна біографія. Любов і справедливість. - К.: Дух і літера, 2002. –114 с.)
• Прокоментувати думку Е.Фромма про любов як мистецтво, мистецтво любити.
• Описати моральні різновиди почуття любові. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що найвищим виявленням любові є прощення?
• Висвітлити етичні передумови милосердної любові, співвідношення любові-закоханості та любові-співчуття.
• Висловити власну думку щодо моральнісних основ шлюбу та основних причин його недовговічного існування в сучасних умовах.
• Висловити аргументацію щодо можливості ( або неможливості) обгрунтування етики любові до ближнього в рамках нерелігійного світогляду. Що означає християнська любов, чи може вона заперечувати інші різновиди любові?
• Прокоментувати текст: ”Я не є зовсім фрейдистом, а значить, не думаю, що Агапе походить од Ероса...Сенс поділу людського на чоловіків і жінок не зводить до біологічної проблеми. Ерос зовсім не є Агапе, що Агапе не є похідною чи згасанням любові - Ероса. Перед Еросом було Обличчя; Ерос сам є можливим лише між обличчями...як любов, що стає насолодою, в той час як Агапе здається мені значущістю, починаючи з відповідальності за іншого” (Е.Левінас. Філософія, справедливість і любов//Дух і Літера.-№1-2.-К.,1997.-С. 319-320).
• Здійснити критичний аналіз текстів:
а/”Для одного типу людей є характерним тяжіння до звільнення від любові і заміни її адюльтером, котрий неначе більш відповідає “сучасній епосі”. Іншому ж людському типу притаманне “традиційне” (і, зрозуміло, зовсім застаріле з точки зору людей першого типу) переконання у тому, що по-справжньому вільна людина саме у любові, тоді як в адюльтері вона - лише раб. Раб нищого, безособового начала, прихованого в тайниках її душі, раб фізіологічно забарвлених автоматизмів, що залишаються тваринними тією мірою, якою вони позбавлені від оцінки в категоріях добра і зла, в поняттях обов’язку і відповідальності” (Ю.Н.Давыдов. Ценности семьи и романтический культ страсти//Етическая мысль. Научно-публицистические чтения.-М.,1988.-С. 161).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

www.topobzor.info/xiaomi-mi6/

in detail aboutviagra.info

посмотреть agroxy.com