It's easy with us

Статистика






Онлайн всего: 69
Гостей: 69
Пользователей: 0



ИЦ BoBines

Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

г) “Перехід до постмодерної культури виявляє ознаки зміни парадигм, скрізь, у всій цілісності культури виявляються постмодерні риси. В узагальненому вигляді цю зміну парадигми можна позначити так: пануючі у суспільстві техніко-економічні теорії і рішення змінюються на рішення, які зумовлені культурою та орієнтовані на контекст. Культура і принцип дбайливого відношення набувають більшого значення, ніж орієнтація чисто технічного виготовлення.
Культурна свідомість теперішнього часу представлена двома основоположними – модерною і постмодерною –моделями в культурі, науці, теорії і культурі самості, теорії суспільства, економіки і мистецтвах”( Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития.-М.:Республика,1997.- C.45).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловити власну думку щодо зазначених проблем.
а) “Досвід ХХ ст. засвідчив про крах тоталітарних ідеологій та відповідних режимів фашистського і комуністичного, але й виявив все більш поглиблювану кризу гуманістично-ліберальних цінностей. Певною альтернативою такого стану (ще з непевними шансами на успіх) можна розглядати становлення у ХХ ст. персоналістичної, релігійно-філософської свідомості, що стверджує самоцінність людської особистості як духовного, вільно-творчого начала. З особливою силою цю свідомість в епоху світових війн і тоталітарних режимів першої половини ХХ ст. висвітлили М.О.Бердяєв і Л.Шестов, М.Бубер і К.Ясперс, Г.Марсель і Е.Муньє).” (Ю.Н.Пахомов, С.В.Крымский, Ю.В.Павленко. Пути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998. – С.147).
б) “Люди духу і інтелекту повинні усвідомлювати свою незалежність і свободу, свою внутрішню визначеність, але й свою соціальну місію, своє покликання служити справі справедливості шляхом своєї думки й творчості. Майбутнє людства залежить від того, чи зможуть об’єднатися у світі рух духовний і рух соціальний, чи буде пов’язане утворення більш справедливих і людяних суспільств з захистом духовних цінностей, з духовною свободою, з гідністю людини як духовної істоти”. (Бердяев Н.А. Духовное состояние современного мира.// Новый мир. – 1990. - №1. – С.231).
в) “Теперішнє – не другий осьовий час... Воно є катастрофічне збіднення в області духовного життя, людяності, любові і творчої енергії, і тільки одне – успіхи науки, техніки – дійсно складають його велич у порівнянні з усім попереднім періодом...
Якщо прийде новий осьовий час, то тільки в майбутньому, подібно до того, як перший осьовий час настав лише після того, як були відкриті основоположні умови людського життя, які різко відокремили людину від тваринного царства, лише після прометеївського часу. Але цей новий осьовий час, який можливо, настане, але проявиться як єдина універсальна дійсність, яку ми навіть уявити собі не можемо”.(К.Ясперс. Смысл и назначение истории. – М., 1991. – С.112,114).
г) “Для такого необхідного нашому часу духовного clearini (очищення) знадобиться нова аскеза... Нова аскеза не буде аскетичним запереченням світу заради блаженства на небесах, ця аскеза буде проявлятися в самоволодінні і в правильному визначенні міри могутності та насолоди...Нова аскеза повинна бути самопожертвуванням. Самопожертвуванням в ім’я того , що може мислитись як вища цінність... Цією вищою цінністю не можуть бути ані держава, ані народ, ані клас, але і не власне існування. Блаженні будуть люди, для яких цей принцип може носити тільки ім’я того, хто сказав: “Я шлях, я істина і я життя”. (Й.Хейзинга.Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М., 1992. – С.363-364).
д) “Людина і є відповідь на питання про істину, але не вся відповідь. Людина ще не є істина, оскільки людина, на котру вказував Пілат, - це не тільки людина, як вона є, а втілений Бог. Проект культури є не тільки істина, оскільки істина має бути людяною і для людини. Проект культури – це не тільки людина, оскільки, як вона є, сама по собі в образі людини ще недостатня. Над людиною і її культурою є правда, котра божественна. В перетинанні пошуку істини і досконалої людини - полягає проект культури”. (Козловски П. Культура постмодерна. – М.,1997. – С.166).
Література
Джерела
• Вельш В. Наш постмодерний модерн. Пер. з нім. А.Л.Богачова, .Д.Култаєвої, Л.А.Ситніченко.- К.: Альтерпрес, 2004.- 328с.
• Гвардини Р. Конец нового времени. // Вопросы философии. – 1990. - №4. – С.127-163.
• Козловски П. Культура постмодерна. – М., 1997.
• Козловський П. Постмодерна культура: соціально-культурні наслідки технічного розвитку.// Сучасна зарубіжна філософія. - К., 1996.
• Лиотар Ж. Ситуация постмодерна. // Философская и социологическая мысль. – 1995. - №5-6.
• Лиотар Ж.Ф. Состояние постмодерна./ Пер. с фр. – М.-СПб., 1998.
• Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект.// Вопросы философии. – 1992. - №4.
Додаткова література
*Арендт Х. Між минулим і майбутнім /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2002.- С.181-235.
*Библер В.С. Культура. Диалог культур.//Вопросы философии.- 1989.-№3.
Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / пер. с фр. – М.: Республика; Культурная революция, 2006. – 259 с.
*Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера,2001. –С. 5-68).
*Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну// Філософська думка. – 2006.- №4. – С. 3- 21.
*Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М., 1996.
Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. Изд. 2-е, перераб. и доп. – Едиториал УРСС, 2005. – 352 с.
* Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури/ Пер. з польск. Р. Харчук. – Київ: Основи,2000.
*Культурология. ХХ век. – М., 1995.
*Кутырев В.А. Экологический кризис, постмодернизм и культура. // Вопросы философии. – 1996. - №11.
*Кутырев В.А.Философия иного, или Небытийный смысл трансмодернизма// Вопросы философии. –2005. - №12. – С.3-19.
*Кюнг Ганс. О соотношении модерна и постмодерна. // Мировое дело. – 1993. - №2.
*Лиотар Ж.Заметки о смыслах “пост”. // Иностранная литература. – 1994. - №1.
*Лук’янець В.С.Постмодерн: проблема буття культури.// Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996. – С.385-403.
*Малахов В. Чому я не постмодерніст? // Дух і Літера. – 1997. - №1-2. – С.378-382.
*Модернизм: Анализ и критика основных навправлений.- М. : “ Искусство”,1987.
*Ортега-і-Гасет. Дегуманізація мистецтва.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 238-272.
*Ортега-і-Гасет. Мистецтво в теперішньому і майбутньому.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 306- 314.
*Ортега-і-Гасет.Тема нашої доби.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 315- 321.
*От философии жизни к философии культуры.-Сб. ст. /Под ред. В.П.Визгина. – СПб.: Алетейя,2001.- 395 с.
* Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003.- 600 с.
*Рюс Жаклін. Поступ сучасних ідей. – К., 1998. – С.227-255, 625-628.
*Сєдакова О. Постмодернизм: засвоєння відчуження .// Дух і Літера. – 1997. - №1-2. – С.371-377.
*Соболь О.М. Постмодерністський дискурс. // Генеза. – 1995. - №1(3). – С.88-111.
*Халипов В. Постмодерн в системе мировой кульутры. // Иностранная литература. – 1994. - №1.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Західна Європа. Х1Х і ХХ ст. – Х.: ХДАК, 2001.- 208.
*Швейцер А. Упадок и возрождение культуры. Избранное. – М., 1993.
*Шульгин Н.Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур.//Вопросы философии. –2002.- № 12. –С. 22-50.
*Якимович А. О лучах просвещения и других световых явлениях. Культурные парадигмы авангарда и постмодерна. // Иностранная литература. – 1994. – №1.

Модуль П. Естетика. Етика.
П.1 Естетика
9. Семінарське заняття: Особливості естетичного освоєння світу людиною
Мета: Знайомство з концептуальним змістом інтерпретацій феномену естетичного.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Феномен естетичного: естетична діяльність та естетична свідомість.
Структура естетичної свідомості: естетичне чуття, естетичний смак, естетичний ідеал.
Естетичне і художнє.
Прекрасне і естетичний ідеал. Уявлення про прекрасне в історії естетики та сучасна криза ідеалів.
Контрольні запитання
• Які існують в історії філософсько-естетичної думки інтерпретації естетичного?
• Про які різновиди естетичного Ви можете розповісти?
• В чому полягає образність естетичного відношення? Чи є образність характеристикою, властивою лише мистецтву?
• Яку роль відіграють у становленні естетичного чуття колір, звук, форма?
• Які форми естетичної свідомості Ви знаєте?
• Чи згодні Ви з твердженням, що про смаки не сперечаються? Аргументуйте власну точку зору.
• Проаналізуйте поняття “судження”, “смак”,”оцінка”,”міра”.
• Як співвідносяться естетичний і художній смаки?
• Що таке естетичний ідеал? Як виникає уявлення про ідеал у кожну конкретну епоху? Чи може конкретна людина сприйматися як виразник певного ідеалу?
• Що для Вас означає “красива річ”?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• З’ясувати зміст поняття “естетичне чуття”. Якщо безпосереднє завжди дається чуттєвим способом і, навпаки, будь-яке чуття є завжди безпосереднім, то породженням якого саме ступеня безпосередності є естетичне чуття?
• З’ясувати відмінність між поняттями “естетичне” і “утилітарне”, в чому причина змішування цих понять?
• Проаналізувати значення давньогрецьких термінів та з'ясувати, чому поняття “прекрасне” в античності асоціювалось з поняттями “гармонія”, “міра”, “симетрія”, “пропорція”,”домірність”.
• З’ясувати зміни у розумінні прекрасного античними митцями через інтерпретацію наступних висловлювань: “ У Гомера немає непрекрасних речей, Це – перший і основний факт для Гомера…”( Лосев А.Ф, Шестаков В.П. История эстетических категорий.- М., 1965.- С. 114); “Прекрасним Гомер вважає перш за все те, що відповідає традиції, загальновизнаним порядкам, старовинним звичаям та звичаям героїчного віку” ( Там само, с. 115); “… в Есхіла, Софокла та Еврипіда накреслюється зростання наступної тенденції в розумінні прекрасного: прекрасне оцінюється спочатку як зовнішня особливість речей, тобто епічно, лірично або ліро-епічно, потім прекрасне починає об’єднуватися з моральним, і в подальшому перше й друге абсолютно пронизують одно одне; далі помічаємо конфлікт між прекрасним та моральним…” ( Там само, с. 131)
• Здійснити порівняльний аналіз текстів, з’ясувати співвідношення понять “краса”, “прекрасне”,”ідеал”. Краса – спасіння чи спрага едемічного стану? Чи може краса врятувати світ? Висловити свої міркування щодо наступних текстів.
а) “Слухаючи “Реквієм “Моцарта, дивлячись на “Хрест на горі” Гаспара Давида Фрідріха, ми відчуваємо жах: ці твори ніби випробовують нас, уселяють нам тривогу,завдають болю. “Краса, - слушно зазначав Достоєвський у “Братах Карамазових”, - це річ жахлива й моторошна. Вона жахлива, тому що від неї нема куди дітися і не можна визначити її, адже Бог створив лише загадки”.
Саме цей “жах перед прекрасним” – користуючись виразом К. -Л. Кретьєна – естетика часто воліє забути, втікаючи у витончене й піднесене або, приховуючи те, що її бентежить. Не вдаючись до будь-якого, налізу смакових уподобань, до будь-якого вивчення умов, що дозволяють сформувати естетичну оцінку, Кретьєн відсилає нас до цього випробування, яке є надломом, до цієї радості, яка страшить і жахає…. Скажімо , Платон описує нам у “Федрі” це випробування людини Красою, яка вселяє жах кожному, хто її споглядає; той, хто бачить Красу, тремтить від страху, бо вона є лицем Буття, вона провіщає нестерпне, вона – обличчя вашої долі.”Треба, - каже нам Ж. -Л. Кретьєн, - подолати естетику, щоб осмислити красу, якщо вона є лицем самого Буття. Питання, які вона перед нами ставить, - це питання не часткові, вони зачіпають усе єство людини та всі дороги, на яких вона може або загинути, або віднайти себе… Тим часом самодостатня краса кличе нас і накладає на нас обов’язок, від якого годі ухилитися, відповісти на її поклик… Ця відповідь не повинна входити в естетичну оцінку”. Кретьєн протиставляє божественну радість, виліплену з повноти, нашій власній радості, пронизаній болем, жахом і тривогою”” (Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. –К.: Основи,1998. – С. 585-586).
б)”Радість Бога перед творінням, про яку оповідає нам Книга Буття, не може бути нашою радістю. Коли Бог бачить, що це добре, це бачення засвідчує, що справді, відбувся акт творення, оскільки Бог може спрямувати свій погляд на щось таке, що тепер відрізняється від Нього самого, і Він милується добрістю, яку Він справді, дав своєму творінню і постійно її йому дає. Але ця добрість прийшла від Нього, тому від Нього не може заховатися жоден її аспект, Він водночас і передає її, і підтримує, це Його славу виражає вона в усій її завершеності, і радість від споглядання свого творіння збігається з радістю творити, радістю, яка не притаманна Богові, а є Ним самим. Наша власна радість від споглядання світу, порівняно з радістю божественною, пронизана болем і насичена страхом, бо вона вкидає нас у саме осереддя того, що є набагато об’ємнішим за наше буття, наші діяння і наші можливості, а цей надмір, у свою чергу, поєднується з Богом, який усеосяжніший безконечно. Де були ми, коли Бог створив землю? Наш подив – це водночас одкровення нашої слабкості, якого самі ми ніколи не досягли б. Надмір, який нас огортає, випромінюється не з нас, ми самі є часткою цього випромінювання. Хоч би якою гострою була наша радість, хоч би яким жвавим було наше здивування, вони ніколи не можуть сформувати адекватну і гармонійну відповідь на те, що нас розвеселяє, і на те, що нас дивує. Наша радість не відкриває нам якісь наші помилки, вона сама помиляється. Ніколи наша радість перед красою не буде такою ж гарною, як сама краса. Це далеч, яка до нас наближається, і наша радість перед її близькістю, або, радше, в його близькості, не належить нам тією самою мірою, в якій ми не належимо їй – радості, яка відкриває нас від нас самих і від нашого стерильного вдоволення, щоб прилучити нас до страждань заплідненості” (Жан-Луї Кретьєн. “Жах перед прекрасним” (Jean -Louis CHRETIEN. » L’Еffroi du beau » Ed du Cerf, 1987, pp.25 sq. –Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К.: Основи, 1998. –586-587).
• Здійснити інтерпретацію наступного тексту: “ Розрізнялися і розрізняються три найвищі види вартостей: добро, краса та правда. Їх назвав, уже в одному ряді, Платон(Phaedrus,246 Е), і відтоді вони жили в європейській думці, Такий набір часто виступав у середньовіччі в латинському формулюванні: bonum, pulerum, verum, хіба, що їх трохи інше кваліфіковано – не як три вартості, а як три “трансенденталії”, або найвищі типи умовиводів. Як чільні вартості вони знову згадуються за ближчих до нас часів, зокрема, у писаннях французького філософа першої половини Х1Х сторіччя Віктора Кузена. Запам’ятаймо: прекрасне в культурі Заходу віддавна вважається однією з трьох найвищих вартостей”(Татаркевич В. Історія шести понять: Мистецтво, прекрасне, форма, творчість, відтворництво, естетичне переживання. – К.: Юніверс,2001. – С. 7.).
• Чи можете Ви дати однозначну відповідь на просте Сократове запитання, яке наводить Платон у своєму діалозі “Гіппій більший”: “Що таке прекрасне”?
• Здійснити інтерпретацію тексту: “Поняття ідеалу прекрасного належить минулому, і історія цієї колишньої цінності, дискредитована всіма академізмами й відкинута всіма новітніми напрямами мистецтва, викликає лише ретроспективний інтерес. Хто зміг би сьогодні, не ризикуючи виставити себе на посміх, запропонувати об’єктивне, канонічне, авторитетне визначення мистецтва? Що це з нашого боку – лінощі чи ясність думки?… До того ж , позбавлені певного критерію і чітких правил, ми балансуємо між історизованим підходом, коли “цікавим” і вартим збереження оголошується кожен витвір і навіть кожна річ із минулого, і підходом естетизованим, що вбачає в усьому новому - тільки тому, що воно нове, - цілковите спростування усього вчорашнього мистецтва і єдиний шлях у майбутнє… Сучасна людина, котра не має мужності визнати себе тупим міщанином, залюбки захоплюється творіннями минулого, бо вони пов’язані з історією, і з революційними творіннями, бо вони претендують на відкриття майбутнього. Історія мистецтва модернізму характеризується цілою низкою скандалів, які загалом дуже швидко переводять до розряду славетних подій, від Мане до поп-арту. Ми відмовилися від Ідеї позачасового прекрасного і стали засновувати свої оцінки на майже цілком підвладному часу критерії: прекрасне передусім те, що було темою недавнього скандалу. Лише теперішнє – іншими словами, зовсім недавнє минуле, вчорашній авангард, учорашня мода, яка поширювалася на весь світ, - може бути об'єктом рішучого осуду. Це минуле-теперішнє є бридким, конвенційним або – найвища образа – “академічним”. Таким чином, у розпачі перед навалою історичних фактів та оглушені рапсодією нових мод, ми, у своїй шизофренії, неспроможні приєднатися до традиції, достатньо сильної, щоб дала нам змогу водночас оцінювати і факти минулого, і безперервні новації. Відкидаючи байретського Вагнера і, рекламуючи “Велике сучасне мистецтво”, Ніцше передусім дав пророчий діагноз недуги, на яку слабує наша епоха, де снобістське захоплення всім новим, “нестямна гонитва за модерном” (Жан Клер) уклали таємну спілку з неодмінним культом стародавнього”. ( Жан Лакост. “Ідея Прекрасного” /Jean LACOSTE . « L’ idee de Beau « , Bordas, pp. 3 sq). //Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К. : Основи,1988. – С. 579 – 580.).
• Проаналізувати на конкретних прикладах зміну уявлень про ідеал людської краси в певні історичні періоди.
• Аргументувати (у письмовій формі) Вашу позитивну чи негативну оцінку конкретного мистецького твору.
Література
Джерела
• Адорно Т. Теорія естетики. - К.: Видав. Соломії Павличко «Основи», 2002. – 518 с.
• Гадамер Г. -Г. Актуальность прекрасного. - М., 1991. - С. 266 – 323.
• Інгарден Р. Художні цінності та естетичні цінності / Пер. з пол. К.Шевчук, Н. Вельбовець. – Філософська думка. – 2005. - № 6. – С. 65-87.
• Татаркевич В. Історія шести понять: Мистецтво, прекрасне, форма, творчість, відтворництво, естетичне переживання. – К.: Юніверс,2001. – 366 с.
Додаткова література
*Борев Ю. Б.Эстетика: Учебник. – М.: Высш. шк., 2002.- С. 66-94.
*Естетика: Підручник/Л.Т.Левчук, В.І.Панченко,О.І.Оніщенко, Д.Ю.Кучерюк; За заг. ред. Л.Т.Левчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2005.- 431с.
*Каган Л.С. Естетика. - Спб., 2000.- С. 168-184.
*Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса. Диалектика эстетического как теория чувственного познания. –К.,1979.- 216 с.
*Кривцун О.А. Эстетика: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 430 с.
*Левчук Л.,Оніщенко О. Основи естетики. - К.: Вища школа, 2000. –С. 99 –107.
*Самохвалова В.И. Красота против энтропии.- М.: “Наука”,1990. –176 с.
*Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина. Очерк истории эстетической аксиологии.- М., 1994. –464 с.
*Тишнер Ю. Избранное: Пер. с пол./ Ю. Тишнер. – М.: РОССПЭН. – ( Книга света) Т.1: Мышление в категориях ценности. – 2005. – 432 с.
*Шевчук К.С. Проблема естетичних цінностей у філософії Романа Інгардена.- Філософська думка. – 2005. - № 6. – С. 56-64.
*Шестаков В.П. Катарсис: от Аристотеля до хард рока // Вопросы философии. – 2005. - № 9. – С. 95-106.
*Яковлев Э.Г. Эстетическое как совершенное.- М.,1995.- С.313-325.

10. Семінарське заняття: Трагічне і комічне
Мета: Знайомство з концептуальним змістом естетичних категорій трагічного і комічного.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Походження і сутність категорії трагічного.
Парадигми трагічного в європейській філософії та естетиці.
Походження і сутність категорії комічного. Комічне в мистецтві та форми його вираження ( сатира, гумор, іронія, сарказм).
Трагічне і комічне в житті, сучасному мистецтві. Іронія як спосіб людського існування.
Контрольні запитання
• В чому полягають особливості естетичних категорій?
• Які Вам відомі естетичні категорії?
• Які існують в історії філософсько-естетичної думки інтерпретації трагічного?
• Які різновиди трагічного Ви знаєте?
• Що таке трагедія і як її можна визначити?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




BoBines

optiontradingstrategies.net

Наш нужный веб портал про направление битумная черепица купить budmagazin.com.ua
обращайтесь budmagazin.com.ua